Загалом, на Євробаченні-2005 пан Михайло та його команда продемонстрували чимало новацій, зокрема технічних. Це й рухома сцена, відеотехнології O-Lite (світої дніконструкції), котрі замінили екрани, що їх встановили — 5 500.
Була задіяна найбільша кількість камер, порівняно з попередніми конкурсами — двадцять, з них пересувних — дванадцять. Для забезпечення цього феєричного дійства використано освітлювальної й звукової апаратури вагою 83 тонни…
Одним із символів Євробачення–2005 став… колір — зелений, як основний, додатковий — синій та акцентуючий — жовтогарячий. Тисячі глядачів з усієї Європи побачили квітку папороті, що зросла з ґрунту драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.
Батько Михайла, відомий закарпатський живописець Іван Ілько, висловився так: «Квітка папороті, як і Євробачення, зацвітає один раз на рік. Хоча важливіше інше — її знаходять щасливці, але щоб стався цей випадок, потрібен багатий ґрунт...»
Михайло Ілько з колегами талановито використав властивості кольорів і їхнє смислове навантаження. Це був перший проект М. Ілька, завдяки якому він здобув відомість не тільки в Україні, а й у закордонні.
Слід зазначити, що важливі для каліграфічної культури українські шрифтові гарнітури не відомі широкому загалу. Щоб змінити ситуацію, «Мистецький Арсенал» провів конкурс «Український шрифт». Автором ідеї й ініціатором проведення цього архіважливого конкурсу виступив М. Ілько. Зі слів пана Михайла: «Отримали від конкурсантів чудові гарнітури. Відверто кажучи, спершу навіть розгубилися — просто не очікували таких прекрасних шрифтів.Тож дуже довго радились, кому присудити першу премію». Переможцем став дизайнер Андрій Шевченко. В нашій країні набірний шрифт, в силу певних обставин, з’явився тільки через 20 років опісля відновлення державності. Для прикладу, знаменита швейцарська «Гельветика» є одним із брендів цієї країни. Оскільки живемо в епоху інформатики, відтак поява власного шрифту, в якому «відчувається українська мелодика, та в той же час він цілковито сучасний», є проривом — коментує ініціатор конкурсу; настільки важлива ця подія,подія державної ваги, що годі й говорити. Цебула друга справа, державно-європейського ґатунку, до якої мав прямий стосунок талановитий уродженець Срібної Землі.
Мало хто пам’ятає,що презентацію про наміри проведення Євро-2012 готувала команда агенції «Stairsfor», очолювана М. Ільком. Часу на розробку проекту було обмаль, роботу завершили напередодні Конгресу УЕФА. Пан Михайло —це виявилося згодом — як ніхто інший знав, як саме слід було презентувати Україну й Польщу. У своєму переможному проекті наголос поставили на такі позиції: чемпіонат Європи з футболу — як засіб подальшого розвитку футболу, принади слов’янської естетики, відкритість наших країн до світу. Михайло Іванович чітко сказав: «Новизна — найсильніший фактор, що визначив нашу перемогу». Хто ж переміг, звичайно, мільйонна армія футбольних шанувальників знає. Це була третя серйозна фахова перемога й М. Ілька. Завдяки таким, як він, Європа й широкий світ пізнає та звикає до того, що українці можуть бути першими серед рівних у багатьох царинах діяльності.
Андрій Будкевич, дослідник мистецтва, журналіст, Літературна Україна