Пам’яті Василя Гангура

Недарма кажуть, що час найкращий суддя. Він обов’язково справедливо розставить все на свої місця. Так було з Адальбертом Ерделі, якого повернули нам мистецтвознавці кілька десятиліть тому, так було з Павлом Бедзіром... й так, переконаний, буде  з Василем Гангуром, якого, нажаль, ми  вже трошки незаслужено призабули. 

10 грудня йому би виповнилось 70...Він відійшов у Вічність в розквіті творчих сил. Художник прожив недовге, але яскраве й плідне життя, залишивши нам у спадок чудові, самобутні роботи, що збагачуть мистецтво Закарпаття. Корінний краянин від діда-прадіда, учень Вільмоша Береца, Шандора Петкі, Віктора Демидюка талановитих педагогів, він, без сумніву, зробив вагомий внесок у розвиток крайової школи малярства, збагативши її як за формою так і за змістом.

 Усвоїх творах Василь Гангур нерідко поєднує, здавалося б, цілком полярні тенденції – зовнішю правдоподібність і умовні форми візуалізації, впізнаванність життєвих реалій і метафоричність творчих ідей та фантазій. Характеризуючи його творчість мистецтвознавець Олена Приходько відзначила, що  картинна образність сюжетних асоціативних композицій художника є гармонійною, узлагодженою і одухотвореною. Живописні рефлексії дійсності підносяться автором над проявами прозаїчності і буденності. Він прагне візуалізувати такі складні духовні категорії і неоднозначні етичні поняття як любов і творчість, одвічний колообіг життя і невичерпна життєдайність землі, щирість людських взаємин і здобутки та втрати людської цивілізації.

Пейзажі та натюрморти художника, виконані в техніці акварелі надзвичайно ліричні, сповнені душевного спокою, дзвінкої тиші, дарують умиротворення, налаштовують на романтичний лад. Йдеться про такі твори як “ Ранковий настрій Карпат”, “Світанкова пісня Карпат”, “Роздуми про осінь”, “ Пробудження від ночі”, “ Ліричний мотив”, “Польові квіти”, “Іриси”. Назви робіт чудово  відображають їхню сутність, розкривають характер.

Художник також любить зображати прості і звичні в нашому побуті речі, що нерідко оточують нас все життя, польові квіти, які зачаровують нас своєю скромною природною красою, фрукти з батьківського саду. Його натюрморти врівноважені композиційно, кольорова гама стримана, грає напівтонами, багата ньюансами.

Творчий доробок майстра надзвичайно різноманітний й багатий. Все життя художник шукав себе у мистецтві, пробував різні способи самовираження, постійно змінювався. І це природно, адже йому довелося формуватись у різних мистецьких середовищах, перебувати під впливом кількох мистецьких шкіл, що й визначило еволюцію його системи образотворення. Зокрема, спочатку помітно домінувала графіка, реалістична манера, а в останні десятиліття захопився модерними мистецькими течіями та напрямками, створивши свій оригінальний стиль і манеру письма.

Народився Василь 10 грудня 1945 року в селі Копашнево Хустського району в селянській багатодітній родині. Після закінчення середньої школи поступив в Ужгородське училище прикладного мистецтва на відділ художнього розпису, яке закінчив у 1971 році й отримав диплом художника-майстра. З 1977 – студент художньо-графічного факультету Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського. З 1980 по 1983 рік викладав рисунок, живопис та композицію в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. З 1988 року – член Національної спілки художників України. 

Учасник всеукраїнських мистецьких виставок з 1987 року. Персональні виставки в Ужгороді ( 1980, 1983, 1995-96, 2000 ), Братиславі (1998 ), Гуменному (2000), Києві (1997).

Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А.Ерделі 2002 року.

Лауреат міжнародної премії “Карпатська корона” 2005 року.

Помер Василь Гангур 2005 року.

Теги: Гангур, пам'ять

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати