Активним збиранням побутових предметів, що вже вийшли з ужитку, Василь Онисько зайнявся лише шість років тому. Хоча це заняття, каже, подобалося йому ще з дитинства, коли проживав на батьківському обійсті в селі Боржавське.
Предмети старовини містять цінну інформацію про те, як жили наші діди і батьки, як вони газдували, вели побут, – розповідає колекціонер. – Все це дає можливість теперішньому молодому поколінню краще пізнати і зрозуміти минувшину, без якої не буває сучасності, а тим більше, майбутнього.
Переважну кількість зібраних у домашній колекції предметів Василю Ониську подарували його друзі, яких чимало не лише у Виноградові, але й по всьому Закарпаттю. А ще колекціонер любить подорожувати, тож частину експонатів він привіз із закордону.
Ось ці дерев’яні корита, в яких давно замішували тісто і виплетені з тросника формочки для випікання хліба, - продовжує розповідати Василь Юрійович, - я привіз із Австрії, коли гостював у дочки Сніжани. Механічний пристрій для висушування і гладіння випраного одягу мені тоді ж передали з Лондона. Череп’яний горщик для зберігання часнику – презент із Чехії. А ось ручний млинець сукати тингирицю подарував мій виноградівський цімбор Василь Гера.
У колекції виноградівця понад сто сокир різного призначення, старі праски, гасові лампи, столярські набори, ткацький верстат і навіть віялка для очищення зерна ще з дорадянського періоду.
Одна біда – зібраних речей набралося вже стільки, що вони зайняли усі стіни і куточки як усередині так і зовні будинку, в гаражі та навіть у бесідці.
Тому Василь Онисько і вирішив похвалитися своїм багатством Голосу Карпат, в надії на те, що хтось із міської чи районної ради побачить його надбання на сайті та й запропонують йому приміщення для музею. Якщо не приватного, то хай буде й комунальний, згоден колекціонер, лиш би зібране добро не пропадало і був з нього хосен для людей.