Можливість мати на території самоврядного органу ще один об'єкт, який би забезпечував місцевий люд роботою, а сільський бюджет поповнював додатковими надходженнями, імпонувала сільському голові Івану Лофинцю. Пропозиція містила в собі багато вигідних моментів, а тому була уважно вислухана, затим розглянута на виконкомі і винесена на обговорення сесії. Ознайомившись з ідеєю, депутати позитивно оцінили намір інвестора розгорнути будівництво комплексу, дали згоду на виділення земельної ділянки.
Невдовзі в урочищі Мочар, де знаходилося господарське подвір'я із сіносховищами, допоміжними промислами колишнього колгоспу, розпочалися роботи. Намітки бізнесмена почали втілюватися в життя, вимальовуватись, з'явились конкретні об'єкти.
Спочатку звели сучасну бензозаправну з розгорнутою інфраструктурою — магазином, рестораном з національними закарпатською і чеською кухнями, автомийкою. Комплекс нічим не відрізняється від новітніх зарубіжних аналогів, має гарний, привабливий вигляд, задовольняє найвйбагливішого клієнта.
Затим неподалік з'явилися риштування ще на одній, основній новобудові — заводі металевих конструкцій. Вражають, як за теперішніми мірками, солідні розміри виробничих потужностей — 4000 квадратних метрів. На таке не кожен зважиться.
Нині на будівництві зайняті 30 чоловік. Завершуються монтажні роботи. Темпи високі, оскільки діє такий заохочувальний фактор, як відчутна надбавка до зарплати. Люди стараються, аби до кінця року нове підприємство здати в експлуатацію. Завод спеціалізуватиметься на виробництві електрофільтрів для очистки повітря, конче потрібних для теплоелектростанцій, цементних заводів, металургійних комбінатів. Окрім того, завод виготовлятиме вентиляційні труби різних діаметрів і конфігурацій. З введенням їх в експлуатацію на виробництві матимуть роботу 100-150 чоловік. Ще 50 будуть задіяні на монтажі виготовленої продукції, що здійснюватиметься безпосередньо на місці, у замовників.
— Нове виробництво для нас не дивина, — говорить виконавчий директор Василь Попович. — Маємо власних спеціалістів, які впродовж кількох років здобували професію на такому ж заводі в місті Мілевс-ко, що в Чехії. Це в основному монтажники, зварники, слюсарі. Інвестор гарантує їм пристойну зарплату — 1500-2000 гривень. Зрозуміло, на такі гроші можуть розраховувати виключно спеціалісти.
— У фінансуванні не відчуваємо нестачі, під кожен, проект виділяються конкретні кошти, підкріплені матеріалами, обладнанням, механізмами, — продовжує Василь Іванович. — Районні адміністрація і рада йдуть нам назустріч, особливо, коли виникає потреба прискорити видачу різноманітних дозволів, погоджень численними службами, від яких залежать хід будівництва, підготовка об'єкта до прийому робочою, затим державною комісіями,
здача його в експлуатацію. У разі потреби підставляє плече і облдержадміністрація, оскільки багато таких організацій знаходиться в Ужгороді.
Спільними зусиллями вдається виконувати все вчасно, без зривів графіка. На сьогодні в комплекс уже проінвестовано понад 8 мільйонів гривень. 2008 роком завод розпочне літопис своєї діяльності. А це понад 200 нових робочих місць для сусківців і пасічан, близько 40 мільйонів гривень виготовленої за рік продукції.