— Нині у Чопі функціонують три заклади культури - дитяча музична школа, дитяча міська бібліотека та міський будинок культури. Хотілося б детальніше зупинитися на кожному з них. Чопська дитяча музична школа - це дев'ять класів з нульового до дев'ятого, у яких навчається 145 діточок. Якісний викладацький колектив забезпечує роботу чотирьох відділів: відділу фортепіано, музично-теоретичного, народних інструментів та оркестрово-струнних інструментів. Відділ духових був, до речі, дуже сильний до 2004 року. Саме тоді філії нашої школи у Струмківці, Саловці та Есені підпали під скорочення та закрилися й ми втратили духовий відділ.
Але ми намагаємось відродити, так би мовити, колишню славу. Найбільша секція - фортепіано, де вчиться 105 дітей, а це більша половина всіх учнів. За 2006-2007 роки вихованці нашої школи брали участь у різноманітних конкурсах, показують хороші результати. До прикладу, в березні на обласному конкурсі струнних оркестрів та ансамблів, який проходив у Іршаві, ансамбль учнів-скри-палів ДМШ «Скерцино» (жваво) зайняв перше місце серед обласних колективів. У індивідуальному конкурсі серед вихованців старших класів з фортепіано Рената Болдаєва посіла другу сходинку, по скрипці - Беата Чернянчук також друга в області. Переконана, що таких результатів можна досягти лише втому випадку, якщо вчитель соціально захищений та має можливості передати власні знання. Й це не пусті балачки. Адже такого фінансування з боку місцевої влади ніколи не було. Виплата оздоровчих, матеріальної допомоги, премій до дня вчителя тощо. Це спонукає. Хочеться вкласти в учнів усе, що знаєш, до останньої краплини. Й діти йдуть назустріч таким викладачам, й всмоктують ті знання: А це, в свою чергу, вигідно для обох сторін.
Одразу ж зазначу, що хоча дана установа й підпорядковується Міністерству культури, все ж таки розрахунок та фінансування йде як педагогічним працівникам. Непогане й матеріальне забезпечення. Періодично поповнюємо та оновлюємо музичний інструментарій. За кошти, знову ж таки, міськради закуплено скрипки, акордеон та механічне піаніно. Нині працюємо разом з владою над тим, аби нашу школу переселити у інше приміщення. Адже це приватний будинок 1967 року, цілком неприс-тосований, без капітального ремонту. Вже перші кроки зроблено. Думаю, протягом двох років ми переселимося у відремонтований гуртожиток залізничників, який міська
влада має намір взяти на баланс.
- Вікторіє Василівно, кілька слів про міський будинок культури, адже на перший погляд він непогано виглядає.
- Ще б пак. Адже у 2004 році будівлю капітально відремонтували, замінили дах та підлогу. Цього року проведено ремонт санвузлів. На даний час закінчений тендер на закупівлю стільців у глядацьку залу. Відрадно те, щодо кінця цього місяця стільці будуть у нас.
Уже 35 років працює в БК Галина Надь, нині вона директор закладу. Галина Степанівна є керівником народного колективу -театру мініатюр «Ровесник». При будинку є й народний колектив - хореографічний народний ансамбль сучасного танцю «Арабеск», а це три вікові групи, керівник Тетяна Ковач, якому вже 11 років. Колектив бере участь у всеукраїнських, регіональних конкурсах, також виступають і за кордоном. Діють і кілька рок-гуртів. Молодь, інструменталісти' різного віку збираються разом і грають для душі.
Працює у місті й дитяча міська бібліотека, котру ми в 2005 році переселили в будинок культури. Знову ж таки, до плюсів нинішньої влади можна віднести те, що цього року вперше були виділені кошти (4,5 тис. грн.)на поповнення бібліотечних фондів. Прийнята на сесії й програма щодо комп'ютеризації даного закладу.
- Але ж це все потребує фінансових вливань, чи не так?
- Так, ви маєте рацію. До прикладу, лише взуття для учасників «Арабеск» обійшлося в кругленьку суму, яку минулого року виділив директор фірми «Пакобо» Ласло Палко. А допоки культура фінансуватиметься по залишковому принципу, тобто, беріть те, що залишилося, а, як відомо, залишається мізер, про якісь інновації говорити зарано. Добре те, що команда міського голови йде нам назустріч. Чим можуть - завжди допоможуть, всі питання вирішуються одразу, а не відкладаються у довгу шухляду. На період 2006 - 2007 років була вперше прийнята «Програма розвитку культури і мистецтв».
Звичайно, проблем ще багато, але коли влада йде назустріч й намагається допомогти - це величезний плюс. Адже, перше, на що звертають увагу, - осередки культури. Дивлячись у якому стані чи бібліотеки, чи будинки культури, можна робити висновки щодо влади та суспільства.