Закарпаття 2007. Осінь. Яблучний сезон. Чи вдасться нам підкорити "Голландські висоти"?

І що цікаво — цей принциповий поворот у садівництві Закарпаття зробив не уряд України, і не парламент, а звичайний фермер.

Отже, п'ять років тому яблучна ситуація на Закарпатті була справді песимістична. Старі сади, переважно розпайовані, приречено доживали свого віку, і натомість жодної плантації молодих яблунь. А тим більше закладених за сучасною технологією. Та й чи варто це робити, якщо в урожайний сезон яблуко неможливо було здати на завод навіть по 10 копійок. Тож коли Василь Мелеш, керівник фермерського господарства "Коник", наважився закласти перші три гектари карликового саду, можливо, мало хто всерйоз вірив у перспективність такого задуму. Крім, .звичайно, самого Василя Васильовича.

— Кілька років тому, — розповідає Василь Мелеш, — побував в Італії на виставці яблук. Учасником виставки була й відома італійська фірма "Ма-зоні", яка експортує яблука у 28 країн світу. Так от, при солідних масштабах реалізації яблуневий сад фірми вмістився на 150 гектарах. Звичайно, середня урожайність цього саду значно вища, ніж в Україні — 70 тонн з гектара. Або інший приклад — південний Тироль в Австрії. Років 15 тому цей регіон був такий же "без'яблучний", як і недавно Закарпаття. Причому місцеві спеціалісти рішуче заперечували можливість створення яблуневої території - мовляв, справа безперспективна. Однак за справу взялися голландські фахівці, вважаю, кращі спеціалісти в світі. Вони переконували, що клімат південного Тироля особливо придатний саме для яблуневих садів. За їх участю місцеві фермери все-таки взялися за вирощування яблук і сьогодні цей край загальновизнаний як один з найбільших постачальників яблук на світові ринки.

ТАКИХ ЯБЛУК В УКРАЇНІ... НЕ БУВАЄ. ЦЕ КОНТРАБАНДА!

Так говорили правоохоронці, спиняючи машини від "Коника".

Приклади, наведені Василем Мелешем, промовисті. Але ж то Італія! Австрія! А ми живемо- на Закарпатті — з українськими реаліями,, українськими законами.

— Так, ми живемо на Закарпатті, — продовжує Василь Васильович, — на землі з унікальним кліматом, який за комплексом сприятливих температур, розою вітрів та іншими факторами має величезні переваги у вирощуванні яблук. У наших умовах їх смакові властивості відповідають оптимальним вимогам. Цим не можуть похвалитися ні лідер садівництва Польща, ні багато інших країн Європи. Таких сприятливих точок у Європі дуже мало.

— Це вчорашній день садівництва, — показує фермер на сад з трирічних се-редньорослих яблуневих дерев. — На одному гектарі висаджується понад 600 дерев. На відміну від дідівських садів з величезними крислатими яблунями, цей, по-перше, має значно вищу врожайність, а, по-друге, плоди більш відкриті для сонця, а отже, мають порівняно мізерний відсоток некондиційних яблук. Тим не менше це вчорашній день.

— А ось це вже сучасний європейський сад, — звертає увагу Василь Мелеш на інший сад, повз який ми проїжджаємо через деякий час... Довжелезні ряди шпалер з триметровими дерев'яними стояками, до яких закріплені карликові яблуньки. Вздовж кожного ряду тягнуться трубки крапельного зрошення, без якого сад ефективно плодоносити не може. На одному гектарі такого саду висаджується до 3 тисяч дерев. Правда, цієї осені тут плодів немає - весняні морози спалили урожай повністю. Але минулого й позаминулого року фермерське господарство "Коник" збирало по 40 тонн яблук з гектара, при цьому ледь встигало відправляти урожай замовникам. На перших порах навіть були проблеми з міліцією. Люди в погонах просто не могли повірити, що такі яблука вирощуються у віт-чизняному фермерському господарстві. Вони ретельно перевіряли вантаж, підозрюючи, що це контрабанда з Польщі або Угорщини.

Дещо інші сумніви не залишають і мене - навіть після демонстрації садівничих результатів. Сад і справді вишуканий, акуратний, але ж це "Коник"! А "Коників" на Закарпатті більше нема. Дрібніші господарства такий проект "не потягнуть".

ДОХІД З ГЕКТАРА САДУ — ЯК ІЗ 120 ГЕКТАРІВ ПШЕНИЦІ

— Все далеко не так, — заперечив Василь Мелеш. - Насправді "Коник" давно вже не один. За три роки багато чого змінилося. Поряд з нашим господарством уже появилися нові сади. Го-

сподарство "Ранет" заклало молодий сад на 35 гектарах. Недалеко свій сад має "Ластівка" - 25 гектарів, займається садами на Мука-чівщині ТОВ "Завидівсь-ке" - 36 гектарів нового саду, у Берегівському районі фірма "Артос" висадила 28 гектарів. Крім того, фірма "Голланд Плант Україна" на Ужгородщині успішно займається вирощуванням і продажем саджанців. Причому обов'язково навчають покупців технології вирощування й догляду. Крім згадуваних відомих фірм, до нас за консультаціями і саджанцями приїжджають садоводи-початківці з усіх районів Закарпаття. Тобто в сумі область має майже 200 гектарів молодого саду. Оптимальна площа під яблунями мала б становити десь 2—3 тисячі гектарів, але навіть коли у нас буде засаджено 500 гектарів, Закарпаття зможе завоювати імідж яблуневого краю (нагадаю про італійську фірму з її 150 гектарами). На Закарпатті зараз унікальна ситуація, якою мали б скористатися всі, хто займається садівництвом, навіть маючи 10—20 соток. Адже гектар сучасного саду дає дохід у 16 ра-зів більше, ніж гектар картоплі, й у 120 разів, ніж гектар зернових! Потрібна тільки зацікавленість і точне виконання технологічних умов, потрібно прислухатися до фахівців.

Треба сказати, що для Василя Мелеша це не загальні слова. Господарство "Коник", наприклад, замовило угорських спеціалістів, які щопонеділка надають консультації, вчать, як доглядати за

новими сортами, як поводитися з яблунями за тих чи інших погодних умов. Зараз ідуть переговори з голландським спеціалістом Петером ван Аркелем, який би консультував основних виробників щодо садівництва. Коштує він недешево - 50О евро за день роботи -але ці затрати того варті. Адже додаткові знання означають додаткові можливості у підвищенні ефективності саду. Зрештою є прекрасні фахівці й в Україні.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ САД — ПОЗА ЗАКОНОМ!

І все-таки нове закарпатське яблучко росте далеко не в сприятливих суспільних умовах. Виявляється, усі ці яблуневі сади, якими захоплюються, на базі яких проводяться обласні й республіканські семінари, досі залишаються поза законом! Справа в тому, що колись аграрні наукові мужі віднесли Закарпаття з його унікальним кліматом до зони Полісся. І за будь-якої спроби посадити нові сорти нинішні чиновники мусять звірятися із параметрами цієї зони. Отож, виявляється, що яблуні на карликових підщепах чудових сортів Голден Делішес, Айдаред, Гала, згідно з документами, не можна висаджува-. ти в "зоні Полісся", тобто на Закарпатті. А якщо сад нелегітимний, то й будь-яка державна допомога чи система пільг на нього не поширюється. Тож при кожній закладці саду доводиться просити дозволу в столиці — мовляв, "у порядку експерименту, як виняток" дозвольте посадити дерево. Столиця не заперечує, іде закарпатським прохачам назустріч, а от вивести Закарпаття із "зони Полісся" досі нікому.

І це далеко не єдині проблеми, які гальмують садівництво й фермерство взагалі. Тут і затримка з сертифікацією препаратів, необхідних у технології садівництва, і тенденція до зниження державної допомоги на погашення фермерських кредитів, і бюрократичні рамки фінансового року, через які часом фермер не одержує належну йому допомогу, і...

Та всього й не перерахуєш. Тим не менше яблуневі сади, зародившись у Сторожниці, неухильно завойовують територію Закарпаття.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати