Любов Матіко – яскрава і самобутня мисткиня Закарпаття

Відчутними є також стилістичні впливи професійного мистецтва у формі наслідування деяких творчих манер, прийомів, технік. “Народна картина”, “ народний примітив” або ж  “наївне” мистецтво – це своєрідне явище з власною естетикою, побудованою на елементах фольклору, прадавній символіці, тематичних особливостях тощо. Тут також мають місце регіональні детермінації вибору образотворчого матеріалу; зображення на склі, папері, побілених стінах тощо.

Естетика наївізму відтворює в образотворчому мистецтві щире, безпосереднє, стихійне народне ставлення до світу – “дух народу” яскраво відтворений в українській народній картині. “Наївне” мистецтво – це естетичний вияв етнокультур. Наївізм як художньо-етнічне явище виражає душу певного народу, є дотичним до цінностей національної ідентифікації. З цієї точки зору особливо цікавим і унікальним є наївне мистецтво Закарпаття, де переплелися багато етнокультур. Найяскравіше наївне мистецтво нашого краю своєю творчістю репрезентує  Любов Матіко. У творчому доробку мисткині сотні картин різних жанрів та тематики. А це пейзажі, натюрморти, портрети, полотна на релігійну, побутову та історичну тематику тощо. Основи образотворчої грамоти вона отримала у Московському заочному народному університеті мистецтв, де навчалася за спеціальністю “станковий живопис та графіка”. Але, незважаючи на це, Любов Матіко сформувала і працює в рамках своєї  власної системи образотворення, яка характерна для представників “наївного” мистецтва. Зокрема йдеться про прийоми зображення людини, природи, а також колорит картин, певні композиційні особливості, притаманні “наївному” мистецтву. Мається на увазі певне спрощення, примітивізація натури, стилізація образів. Кольори, зазвичай, чисті й відкриті, нерідко локальні, напівтони майже відсутні, що надає образам декоративності. Лінійна та повітряна перспектива теж має свої особливості, сутність яких – відсутність законів і правил, незнання їх або ж свідоме їх порушення. Полотна Л.Матіко оригінальні і світосприйняття, роботи створюють гарний позитивний найстрій. Творчий доробок Любові Матіко, без сумніву, ввійде в скарбницю закарпатського народного мистецтва.

Характеризуючи картини мисткині заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта пише: “Вони сприймаються своєрідними живими оберегами чи символами як органічне доповнення чудової природи рідного краю. Все тут дихає душевною чистотою, емоційною піднесенністю і злагодою, народною мудрістю – як уособлення українського національного ідеалу. Для художниці найважливішим є вловити дух рідного краю – Закарпаття. У звичному, буденному вона бачить мить, що пов’язує минуле й майбутнє”. Народилася Любов Матіко 13 липня 1965 року в селі Ільниця на Іршавщині. У 1982  році закінчила Іршавську середню школу. Того ж року вступила до Грицівського технічного училища художніх промислів Хмельницької області, яке закінчила з відзнакою у 1984 році. Працювала інженером, художником на деревообробній фабриці в селі Тур’ї-Ремети, художником в Іршавському “Ремстанку”. З 1989 року навчалася в Московському заочному університеті мистецтв, працювала за сумісництвом учителем образотворчого мистецтва в Ільницькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. З 1997 року і донині трудиться в Ільницькій дитячій школі мистецтв викладачем за спеціальністю “живопис та графіка”.

Любов Матіко – член Закарпатського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Іршавського районного народного об’єднання художників та народних майстрів “Колорит Боржави”. Вона активна учасниця пленерів, виставок. Її полотна зберігаються у приватних колекціях та галереях багатьох країн світу.

Теги: Любов Матіко, мисткиня, мистецтво

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати