Чи буде створено Рахівський транскордонний українсько-румунський еколого-туристичний вузол?

У цих документах у дусі Угоди про асоціацію України з Євросоюзом сформовано основні напрямки та пріоритети для  збереження природи та соціально-економічного розвитку на найближчу перспективу.

Найважливішими серед них є впровадження європейських стандартів життя та для розвитку економіки екологічно невиснажливими способами, формування бренд-меседжу України як країни, привабливої для туризму, та країни з визначними природними, культурними та історичними цінностями.

Необхідно також популяризувати Україну у світі, формувати її позитивний імідж та  забезпечувати українську присутність у міжнародному академічному середовищі.

В цих процесах особлива роль може  належати Закарпаттю, яке має прикордонне розташування та володіє унікальними природними та культурними цінностями. Зокрема, тут оберігається єдиний в Україні природний транснаціональний українсько-словацько-німецький об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини», Карпатський біосферний заповідник і три національні природні парки, унікальні цінності яких (Долина нарцисів, гора Говерла, озеро Синевир, географічний центр Європи),  уже зараз є справжніми візитівками нашої держави.

Важливо й те, що Всесвітня спадщина ЮНЕСКО, як показує досвід країн, які володіють такими цінностями, може допомагати розвитку регіонів в зонах її розташування. Тому за ініціативою адміністрації Карпатського біосферного заповідника прийнято Доручення Президента та розпорядження Уряду України, якими зобов’язано відповідні міністерства і відомства України, Закарпатську обласну державну адміністрацію здійснити комплекс заходів щодо збереження букових пралісів та забезпечення сталого розвитку і благоустрою гірських населених пунктів Закарпаття, що розташовані в зоні української частини українсько-словацько-німецького природного об’єкта Всесвітньої  спадщини ЮНЕСКО “Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Серед проблем, які потребують невідкладного розв’язання, на перше місце  поставлено  здійснення ремонтів  автомобільних доріг, вирішення проблем збору та утилізації побутових відходів, відновлення роботи очисних споруд, створення умов для використання туристичних  ресурсів, глибокої переробки деревини, дикоростучих плодів, ягід та грибів тощо.

Але, на жаль, ці рішення не виконуються, за винятком хіба що відкритого за нашої наполегливості руху потягу за маршрутом «Київ-Рахів» та підписання  Спільної Декларації між міністерствами охорони довкілля України, Словаччини та Німеччини з питань охорони та менеджменту букових пралісів. Більше того, у Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року як пріоритетними для Закарпаття чомусь не передбачено збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток туризму, транскордонну співпрацю та євроінтеграцію. Наша пропозиція, щодо внесення органами державної влади та місцевого самоврядування Закарпаття, клопотання до Кабміну України щодо необхідних уточнень або доповнень до цього документу теж проігнорована. А це може призвести у майбутньому до проблем із отриманням коштів із Державного фонду розвитку регіонів на проекти, які пов’язані із важливими для розвитку краю, туризмом чи транскордонним співробітництвом.

Викликає велику стурбованість і той факт, що Закарпатська обласна рада підтримує бізнесові формування, які лобіюють проекти масштабного будівництва на Закарпатті, в тому числі навіть на природоохоронних  територіях, гідроелектростанцій, збільшення обсягів лісозаготівель та розробки корисних копалин. Ці тенденції, в супереч екологічному законодавству, закріплюються в Схемах планування території Закарпатської області та відповідних районів. А в Загальнодержавній програмі розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, передбачається активна розвідка з подальшим видобутком надр у зоні розташування навіть Карпатського біосферного заповідника. То ж виникає запитання: чи не перетворимо ми Закарпаття із центру збереження унікальної природи та туристично-рекреаційної індустрії на «шахтарський край» з усіма екологічними наслідками?

Насторожує і те, що в  Стратегії регіонального розвитку Закарпаття до 2020 року дуже мало передбачається конкретики для реалізації задекларованого СТРАТЕГІЧНОГО БАЧЕННЯ ТА МІСІЇ РОЗВИТКУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ щодо “гармонійного поєднання розвитку інноваційної економіки та сучасної інфраструктури – з охороною і збереженням унікальної природи та досягненням європейських стандартів життя”.

Потрібно більше уваги приділити реалізації вимог глави 27 Угоди про Асоціацію України із Європейським Союзом у частині сприяння  транскордонному українсько-румунському двосторонньому співробітництву у сфері розвитку відсталих територій, до яких належать гірська частина Закарпаття. Це важливо і в контексті досягнутих нещодавно міжурядових домовленостей щодо започаткування нового етапу розвитку двосторонніх відносин України з Румунією. Ідеться, як заявив 17 лютого 2015 року у Бухаресті міністр закордонних справ України Павло Клімкін, про їх перезавантаження у позитивному вимірі на засадах добросусідства, дружби, прагматизму, взаємної довіри та допомоги. 

Для цього,  у рамках виконання пунктів 9 та11 Плану заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України (Розпорядження № 819-р від 10 вересня 2014 р.), із питань сталого розвитку регіону розташування букових пралісів, пропонується опрацювати проектну ідею щодо створення  Рахівського транскордонного українсько-румунського еколого-туристичного вузла як ще одних українських воріт через Румунію до Євросоюзу.

Ця проектна ідея передбачає, по-перше,  проведення реконструкції 21 км залізниці на ділянці Рахів –  Валя Вишеулуй (Румунія) на європейську вузьку колію, яка діяла тут до другої світової війни, та відбудувати зруйнований міст через Тису на українсько-румунському кордоні у селі Ділове. По-друге, відновлення руху історичних потягів із Рахова до Будапешта та Праги й організація прямого транскарпатського залізничного сполучення через Рахів із Львова та Києва, до столиці втаємниченої Трансільванії - міста Клуж Напока (відстань до якого по існуючій залізниці від Рахова всього 200 км ) - одного з найбільших не тільки румунського, але й європейського промислового, культурного та туристичного центру. До речі, звідси всього за 25 євро літаком за дві години можна дістатись навіть до Парижа. По-третє, спорудження як привабливих туристичних атракцій  в  Рахові, на місці злиття Чорної та Білої Тиси, інформаційно-туристичного центру «Тиса єднає європейські народи» та гондольної дороги до вершини гори Терентин (близько 1400 м н.р.м.), яка є найкращою панорамною оглядовою точкою в усіх Українських Карпатах та ідеальним місцем для розміщення гірськолижних витягів. Звідси як на ладоні видніються захоплюючі гірські панорами, в т.ч. Говерла та всі найвищі вершини Чорногори, Свидівця, Горган та Марамароських гір.  По-четверте, завершення процесу створення українсько-румунського транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО у Марамороських горах, будівництво на гірському курорті Кваси міжнародного начально-дослідного центру букових пралісів та сталого розвитку як основи для  реалізації концепції створення на Закарпатті «Екологічного Давосу». І, на сам кінець, започаткування проведення у географічному центрі Європи у селі Ділове, в рамках  відзначення днів збереження європейської спадщини, щорічних етно-культурних українсько-румунських   фестивалів «Марамуреш фест».

До речі, реалізація деяких із цих проектів, уже передбачається протоколами намірів про поглиблення співпраці між повітовою радою румунського повіту Марамуреш та Рахівською районною держадміністрацією й радою.

У цьому контексті варто також нагадати, що 15 серпня 2015 року виповнюється рівно 120 років із часу введення в експлуатацію Сігет-Ясінської дистанції транскарпатської залізниці, яка відіграла величезну роль для розвитку Мараморощини та для поглиблення зв’язків Закарпаття із Галичиною. По цій залізниці із 1901 до 1944 року курсували пасажирські потяги до Рахова та Ясіня із Будапешта та Праги. Курсував також потяг із Будапешта через Рахів та Чернівці до Бухареста.

Але після другої світової війни рух цих потягів було припинено, а залізницю реконструйовано під радянські стандарти широкої колії, яка уже не стикувалась із розмірами європейської залізниці, що ще більше ускладнило відновлення по ній транскордонних перевезень.

Дуже важливо, що після відкриття у 2014 році руху прямого пасажирського потягу за маршрутом «Київ-Рахів», за нашою пропозицією Укрзалізниця та Міністерство інфраструктури України підтримали ідею відновлення руху пасажирських потягів із Рахова до Румунії, Будапешта та Праги і проведення реконструкції на європейські стандарти ділянки залізниці на дистанції Рахів – державний кордон із Румунією протяжністю 21 кілометр. Ця ідея знайшла також підтримку в румунських, угорських та чеських зацікавлених сторін. З цього приводу підписано відповідний міжнародний протокол. А вирішення проблеми відновлення руху цих історичних потягів включено  до  пріоритетних завдань в Стратегії розвитку Закарпаття до 2020 року.

Теги: стратегія, Румунія, туризм

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати