У Берегові відзначили 200-річчя від дня народження відомого закарпатського натураліста-аматора Людвіга Вагнера (ФОТО)

Співорганізаторами конференції разом із Закарпатським угорським інститутом виступили інститут ботаніки ім. М. Холодного НАН України, Ужгородський національний університет, Закарпатський краєзнавчий музей та Угорський природничий музей із Будапешта.

Понад сто науковців провідних наукових центрів із Києва, Львова, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Ужгорода та інших міст України, а також Угорщини, Німеччини, Польщі, Словаччини та Нідерландів представили ґрунтовні та надзвичайно цікаві матеріали про аматорство як важливий феномен у науці загалом і зокрема  про роль аматорів у дослідженні флори та рослинності у Європі.

Історія науки, зокрема природничих дисциплін, знає  багато імен аматорів, тобто дослідників, які не за своїми основним спеціальностями зробили унікальний вклад у дослідження рослинного і тваринного світу, створення дендрологічних та ботанічних садів тощо. Так, наприклад, Микола Кащенко, лікар за професією, один із перших дванадцяти академіків Академії наук України, нарівні з Іваном Мічуріним, стояв біля витоків промислового садівництва у Сибіру, є одним із найвідоміших вчених з інтродукції, акліматизації та селекції плодових культур. Польський випускник правничого відділення Ягелонського університету, доктор права, мандрівник по Південній Америці, зібрав оригінальний флористичний, фауністичний та культурологічний матеріал, склав геологічну мапу Патагонії, вніс вагомий внесок у вивчення флори Карпат, написав чотири томи з критичного аналізу рослинності Галіції та описав багато нових видів рослин для науки загалом. Відомий закарпатський самородок Антоній Маргітай, вчитель математики і фізики  Мукачівської гімназії, написав в 1923 році наукову монографію «Взносы къ флоръ Подкарпатской Руси», а викладач грецької та латинської мов Ужгородської королівської гімназії Іштван Лаудон створив в Ужгороді відомий екзотичний дендропарк тощо.

До таких знаменитих особистостей,  наголосили, відкриваючи міжнародну наукову конференцію, Президент Закарпатського угорського інституту ім.Ференца Ракоці ІІ Ілдіко Орос та ректор цього інституту, доктор біологічних наук, іноземний член Угорської Академії наук, професор Йосип Сікура, безумовно належить ім’я службовця, контролера та касира Рахівського Королівського лісового управління,   першодослідника флори Мараморощини Людвіга Вагнера. Він став аматором-першодослідником природи Карпат, результати роботи якого стали широко відомими в середині дев’ятнадцятого століття в наукових колах Європи.

Народився Людвіг Вагнер 10 лютого 1815 року у селі Богдан (Tiszabogdany) комітату Мараморош (нині Рахівський район Закарпатської області). Закінчив Мараморош-Сігетську та Кошицьку гімназії. Працюючи спочатку у Сігеті комісаром з перевезення солі у Королівському управлінні шахт та тваринництва, а потім – у Хустському та Рахівському королівських лісових управліннях, захопився колекціонуванням та створенням гербарію рослин. З 1837 до 1886 років створив персональну гербарну колекцію, яка сягала 40 тисяч зразків, і яка сьогодні зберігається в Угорському Природничому музеї. Близько  однієї тисячі його гербарних зразків зберігаються у гербаріях Ужгородського національного університету та Закарпатського краєзнавчого музею. 

Людвіг Вагнер одним із перших серед угорських ботаніків у 1846 році вступив до Віденського ботанічного товариства, а в 1876 році опублікував ґрунтовну наукову працю про рослинний світ комітату Мараморош, у якій описано близько тисячі видів рослин. Для кожного виду приведено місцезростання, його екологічну характеристику та час цвітіння. А у Світовій ботанічній номенклатурі двом таксонам рослин присвоєно видову назву Вагнера.

Про все це, а також про наукове значення досліджень Людвіга Вагнера та інших аматорів-натуралістів, про сучасні наукові розробки у галузі природничих наук ішлося у доповідях Єви Андрик (Закарпатський угорський інститут ім.Ференца Ракоці ІІ), Кароля Корачоні (Німеччина) Даніелла Піфко (Угорський природознавчий музей, Будапешт), Мирослава Шевери та Ірини Дудки (Інститут ботаніки ім. М.Холодного НАН України), Збігнєва Собіша (Померанський університет, Польща), Атілло Шабо (Біологічна лабораторія на Балатоні, Угорщина), Юрія Чернобая (Природознавчий музей НАН України) та багатьох інших.

У доповіді «Про внесок Карпатського біосферного заповідника у вивчення та збереження біологічного різноманіття на Мараморощині», доктор біологічних наук, професор, заступник директора Карпатського біосферного заповідника Федір Гамор привернув увагу до значного зростання, в останнє століття антропогенного навантаження на природні екосистеми, які досліджував Людвіг Вагнер. А це призводить до необхідності не тільки вивчати але й вести активну роботу щодо збереження рослинного і тваринного світу. На це спрямовано діяльність Карпатського біосферного заповідника, який сьогодні охороняє найбільш унікальні ділянки історичної Маромарощини. Ці території зараз стали всесвітньо відомими, адже біосферний заповідник входить до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, чотири рази нагороджений Радою Європи Європейським дипломом, його букові праліси у складі українсько-словацько-німецької номінації «Букові праліси Карпат та давні букові ліси» входять до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а водно-болотні угіддя Мараморощини охороняються Рамсарською конвенцією.

Для фахівців у галузі біології, охорони природи та історії біологічної науки, вчителів шкіл, студентів вищих навчальних закладів, а також освітян та краєзнавців, опубліковано збірник матеріалів конференції, до якого включено   115  статтей на 676 сторінках.

Учасники конференції взяли участь у відкритті меморіальної скульптури в честь Людвіга Вагнера у місті Хуст де він похоронений та відвідали Буштинські реліктові діброви в Тячівському районі.

Теги: Людвіг Вагнер, натураліст

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати