Забута сторінка хорового мистецтва Закарпаття...

Маємо цілу плеяду фундаторів і диригентів хорів, але чомусь із поля зору сучасних дослідників випало ім'я Алоіса Лівальда -Alois Liewald (1895-1968) - фундатора і диригента хору при Ке-рецьківській читальні товариства ім. О. Духновича. Про самобутній аматорський хор А. Лівальда є повідомлення інформаційного характеру в часописі «Карпатський світ» (1928). Більш детальні повідомлення про цей колектив знаходимо в німецькомовних часописах того часу «Вісті товариства німецької культури» -«Mitteilungen des DKV» (Мукаче-во), «Земля карпатська» «Karpatenland», а також у вільній німецькій учительській газеті -«Freie Deutschelehrerzeitun» (Прага) та інших.

Резонно виникає питання, чому, через які причини з поля зору наших дослідників у наш час випала ця сторінка нашої духовності? Адже це був чотириголосий хор, до якого входила і вокально-інструментальна група. Цей колектив брав участь у пісенних фестивалях Сваляви, Мукачева, Хуста, Попрада, виступав на радіо Братислави. Можливо, лише за тієї обставини, що організатором і диригентом хору був етнічний німець, який очолював осередок німецької культури (ТНК) керецьківського куща, до якого входили представники німецької національності Березників, Кере-цьок, Кушниці і Лисичова...

Алоіс Лівальд був широко освіченою людиною, мав фахову музичну освіту по класу флейти, а

також вищу лісогосподарську, закінчив лісопромислову академію в Кощицях. Деякий час працював у лісовій управі с Довге, а з 1926 р. - головний лісничий у Березниках.

У 1927 р. при Керецьківській читальні, до речі, розміщувався і осередок ТНК, там організувався музичний гурток, кістяк якого в різні роки складали учителі народних шкіл Березників, Кере-цьок, Кушниці.

У 1928 р. А. Лівальд на базі музично-вокального гуртка організував хор із сільської молоді та службовців сільського нотаріату.

«Наш хор «Голоси Боржави», -згадував його Віктор Сидор, -був багатонаціональним колективом ентузіастів, шанувальників народної пісні. Репертуар складали закарпатські народні пісні, а також німецькі, словацькі, чеські й угорські. Але переважали народні пісні та мелодії Боржавської долини. У нашому репертуарі були пісні і на слова Василя Довговида (1783-1849) - священ ика, поета, філософа, музиканта, як: «Дурень би м я журитися», «Дівка на яри співат» (нині ця пісня відома, як «Ой, на горі, білий камінь» - Ф.К.). Ми виступали у всіх селах Боржавської долини, а також брали участь у фестивалях німецької культури у Дра-чино, Паланку, а в 1932 р. - в По-праді...»

Влітку 1932 р. у Мукачеві урочисто відбулося відзначення 100-річчя від дня смерті Й.-В. Гете (1749-1832). До цих урочистостей колектив Лівальда підготував окрему програму, до якої увійшли німецькі народні пісні «Земле карпатська» («Karpatenland»), «Пісня земляка на чужині» («Lied eines Landmanns in der Fremde»), «Едельвейс» («Edelweiss»), а також складний як у музичному, так і у вокалі твір-балада Ґете «Лісовий цар» («Erlkonig»). Сольні партії виконували Гізела Альберт, Петер Гойс, Антон Ярош.

Восени 1932 р. вокально-інструментальна група хору із Керецьок брала участь у фольклорно-пісенному фестивалі національних меншин у Попраді.

А. Лівальд залишив по собі у співавторстві з відомою закарпатською німецькомовною поетесою Ольгою Рішаві цілу низку обробок закарпатських народних пісень та їх переклади на німецьку мову для хору.

Цікаві спогади про хор «Голоси Боржави» залишив нам у спадок в рукописі вчитель, музикальний, хоровий диригент Федір Михайлович Шимоновський (1905 -1999), уродженець с: Лопушанка, що на Свалявщині.

А тому не може бути забутим те, що створено палкими ентузіастами хорового мистецтва, те, що зігрівало душі тисяч краян не тільки Боржавської долини, але і далеко за її межами.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати