Просто – тому, що ця людина надзвичайно колоритна й багато зробила за свої 50 років. Отже, є про що говорити й писати. Складно – тому, що осягнути глибину його думки, зрозуміти його світогляд, розділити його почуття під силу не кожному.
Він надзвичайно ерудований науковець, працьовитий і працездатний, без перебільшення, – людина-феномен. У шкільні роки відвідував студію образотворчого мистецтва під керівництвом Золтана Баконія. Відтоді й донині зберіг любов та цікавість до мистецтва. Успішно працює в галузі історії, політології, літературознавства, мистецтвознавства, публіцистики.
Письменник, поет і прозаїк, літературний критик, історик літератури професор Сергій Федака написав понад 2500 публікацій. Він автор наукових праць з історії та сьогодення України, Закарпаття. Зокрема, політичній історії краю присвятив монографії “Хроніка Карпатської України”, “Августин Волошин: коротка біографія”, “Літопис Карпатської України”. Його перу належить навчальний посібник “Історія України з найдавніших часів до 1648 року”.
До слова, – перший за всю історію краю, написаний закарпатським науковцем без співавторів. У його науковому доробку є й краєзнавча література. Це книжки про Ужгород, Закарпаття, відомих людей нашого краю. Він автор прозової збірки “Яблуко від Єви”, художньо-документальної повісті “Карпатський кросворд”, історико-пригодницького роману “Валет Валентина Другета”, поетичних збірок “Дороги кохання”, “Окрушини дзеркал”, “Небесні суходоли”. Його перу належить понад 20 книжок, більшість із яких наукові праці з історії. Просто диву даєшся, коли встигає все робити! А ще, важливо, що його як наукові, так і літературні твори отримали гідну оцінку. Він – лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Зореслава та кількох журналістських відзнак.
Нещодавно вийшла у світ чергова поетична збірка Сергія Федаки “Калейдоскоп календаря”, яка відзначена Закарпатською обласною премією імені Федора Потушняка у галузі літератури. Хоча ця збірка невелика за об’ємом, вона надзвичайно багата тематично, насичена щирими почуттями та емоціями автора. В анотації до неї відзначено, що збірку віршів присвячено калейдоскопічній природі історичного часу – його химерно-примхливій циклічності, повторюваності у неповторності, несподіваному для стороннього спостерігача внутрішньому ритмові подій, діалектичній сув’язі хронологічних симетрій і асиметрій.
У різноманітних образах (біографічних, міфоепічних, автобіографічних) передано різні нюанси взаємодії часу і людини, вічності і миттєвості, інтимного і суспільно-політичного, минувшини і сьогодення, історії і буденщини. Люди, етноси, цивілізації крутяться усередині календаря, мов білочки у барабані, залишаючи на його внутрішній поверхні неповторні орнаменти своїх відбитків.
Збірник складається з шести розділів: “Реінкарнації”, “Алхімія влади”, “З “ Римованого щоденника”” (2005–2013), “З альбомної лірики”, “Богемська богема”, “Зі 100-гривенною – у Шевченкове 200-річчя”. Кожен із розділів об’єднує поезії на певну тематику. “Реінкарнації” – на історичну тематику, “Алхімія влади”, загалом, на суспільно-політичну тематику: про наш край, політикум, депутатів, журналістів тощо. Словом, тематика поезій, що ввійшли до збірки, надзвичайно широка й різноманітна, а мова лексично багата й колоритна. Письменник виступає творцем мови і вводить в обіг ряд неологізмів.
Автор має свій оригінальний, нерідко гумористично-сатиричний погляд на Світ, на все, що відбувається з нами. Це погляд філософа-історика, який добре знається на релігіях та різних філософських ученнях, осягнув мудрість світу і виробив свою філософію буття, що, як на мене, найближча до гедоністів, які вважають радість від фізичного задоволення вищим благом і умовою щастя у житті. Його світосприйняття розкривається у вірші “Небесне”, де він проявляється як людина, виявляє свої морально-етичні принципи, за якими живе, характер. Він пише про себе:
Не блаженним я був, хоч ніколи не був і злостивим.
Як умів – так і жив, як умів – так собі і грішив...
Був я чесним з собою, і собі знав завжди добру ціну,
І успішно за тою ціною завжди торгував.
Жив на повну, ніщо не лишав я на ранок,...
І життя своє гриз за кавалком кавалок,
Спопеляв свої дні і із попелу все воскресав”.
Пан Сергій постає перед читачем патріотом України, який щиро любить свій рідний край, зрілою, мудрою людиною, яка пізнала сенс життя і живе в гармонії зі Всесвітом.
Володимир Мишанич для Закарпаття онлайн
Левко 2015-02-22 / 18:59:36
Шкребе перо, папір стогне, слово мучить вуха.
Грифель стерся, пальці спухли, чудо вийшло з друку.
То поети пишуть липу погану та гіршу.
Валять в купу все що можуть, - кажуть білі вірші.
Рима здохла, ямб загнувся, хорей заткнув вуха.
Їм Шевченко не зразок, Франко не наука.
Письмо 2015-01-27 / 22:08:40
Інтелекту Сергія Федаки явно хибить мудрість Федора Тютчева.