Не святі горшки ліплять… З нагоди ювілею Василини Грицак

У Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв Василину Іванівну Грицак всі знають як людину, яка, наперекір усім життєвим негараздам, залишається оптимістом і, здається, ніякі кризи не зможуть збити її з обраного в юності шляху свідомо віддаватися нелегкій, але благородній справі – відродження та  розвитку в нашій області театральної справи.

Народилася Василина Грицак 15 грудня 1959 року в мальовничому селі Терново, що на Тячівщині, в селянській родині. З 1967 по 1977 рік навчалася в Тернівській середній школі, після закінчення якої вступила до Хустського культурно-освітнього училища на режисерський відділ.

У 1980 році, після закінчення училища, була направлена на роботу в Закарпатський обласний український музично-драматичний театр  на посаду артистки драми, де успішно працює й нині. 

У 2008 році стала лауреатом обласної премії імені братів Євгена та Юрія-Августина Шерегіїв у галузі театрального мистецтва у номінації „за кращу жіночу роль”. Виконала роль Марфи у виставі „Слон” О.Копкова.

Шлях кожного митця формується в тому середовищі, де він народився, зростав і виховувався. Для неї – це рідне село, де завжди звучала милозвучна материнська мова, яка склала для неї оту вразливість і надзвичайну любов до рідного слова, пісні, народного звичаю, обряду.

Ще під час навчання у школі відчувала потяг до творчості, до сцени, до участі в різних гуртках художньої самодіяльності, зокрема, в драматичному. Це, безперечно, дуже вплинуло на формування  її майбутнього творчого кредо: пропускати мистецтво через своє серце і душу, намагатися  правдиво жити на  сцені, а не лише завчено грати роль. Упродовж усієї творчої діяльності в цьому їй сприяють гарні вокальні дані і чітка дикція. Принагідно зауважу, що вона вміє вправно віршувати.

Доброю школою для молодої актриси слугувала можливість спостерігати виступи в закарпатському театрі таких відомих митців, як Ярослав Геляс, Марія Харченко, Людмила Іванова, Майя Геляс, Віктор Костюков, Андрій Вертелецький та інших, з якими вона постійно бувала на сцені, а також на репетиціях та в щоденному житті. Особливо важливе значення для неї мали настанови таких талановитих режисерів, як Анатолій Філіппов, Олександр Саркісьянц, Юрій Горуля.

Акторська діяльність Василини Грицак, як і всіх інших початківців музично-драматичного театру міста над Ужем, розпочиналася з участі в хорах, танцях, масовках, а також із виконання окремих епізодичних ролей. У юності вона не  гребувала найменшою роллю, завжди була в стані мобілізаційної готовності замінити хворого старшого актора. Актриса не тільки витримала це нелегке навантаження, але й професійно розвивалася, дивуючи колег своєю енергією і надзвичайно широким діапазоном творчого обдарування.

За майже 35 років активної діяльності на ниві служіння мистецтву Мельпомени в рідному творчому колективі  вона створила  низку високохудожніх образів, за що глядачі та колеги театру заслужено поважають актрису, а молоді працівники  стараються брати з неї приклад, вчаться ставити перед собою високі завдання у творчості і, долаючи перешкоди, досягати мети. Актрисі імпонує втілення на сцені саме ліричних образів.

Згадуючи про свій творчий шлях, мисткиня каже: „Успіхам у творчому зростанні завдячую режисерам, з якими довелося працювати. Особлива подяка головному режисеру нашого театру Анатолію Юхимовичу Філіппову, який чимало зробив для мого становлення як актриси. Цей режисер має великий акторський досвід, мудрий, терплячий. Він – справжній професіонал своєї справи. Працюючи з ним, актор отримує свободу творчості, хоча останнє слово завжди залишається  за ним. Але ми ж – актори і це розуміємо. Він неординарний режисер і тому з ним завжди цікаво працювати, на його хвилю потрібно налаштуватися”.

А ще з юних літ вона цікавиться модою. Це стало для актриси своєрідним хобі –  другим постійним творчим захопленням, адже саме тут яскраво проявляється  її дивовижна творча фантазія, її душа, її стиль.  

Кращі сценічні ролі Василини Грицак: Марі „Любий спокусник” В.Тарасова; Люба – „Наречені” В.Губарєва; Хава – „Покаяніє” О.Духновича; мама Волошина – „Судний час” І.Козака; Марфа – „Слон” О.Копкова; Марта  „Банкрот” („За двома зайцями”) М.Старицького; Настя – „Чого хоче жінка” Г.Квітки-Основ`яненка;  Ірина – „Американська рулетка” О.Марданя; Ілонка – „Пограбування опівночі” М.Митровича; Хозяйка – „Назар Стодоля” Т.Шевченка; Елла – „Здрастуйте, я ваша тітонька” Б.Томаса; Мама – «Дорога до раю» Д.Кешелі та інші. А також чимало зіграних ролей у дитячих виставах.

Особливо добре вдаються актрисі ролі в драматичних творах закарпатських авторів. Вони завжди  близькі їй і зрозумілі, тому вона відтворює їх на сцені просто й переконливо, збагачуючи рідні сценічні образи своїм знанням життя і внутрішньо наснажуючи їхній зміст своїми симпатіями та антипатіями.  

В актриси ювілей. Та зайвого галасу з цього приводу вона не робить, а як і раніше живе проблемами колективу, зокрема, втіленням нової ролі у музичній виставі за п’єсою Г.Квітки-Основ’яненка „Турецька шаль”,  постановку якої у ці дні здійснює колектив, а також, як і раніше, багато сил, енергії і часу присвячує громадській роботі.  У дні святкування ювілею актриса хоче вірити, що вона потрібна рідному театру, як і він потрібен їй.  

Дивлячись на Василину Іванівну – приязно усміхнену, незмінно доброзичливу – ніяк не погоджуєшся з тим поважним ювілеєм, який завернув до неї. Невже календар каже правду? Є такий тип людей, на яких непомітно їхнього віку. Очевидно цей феномен зумовлений їхньою  глибокою духовністю. Саме духовність найкраще проявляється в цієї мисткині. Вона живе, грає на сцені, радіє  кожному дню.

Щиросердечно вітаючи Василину Іванівну з ювілеєм, друзі та колеги бажають їй міцного здоров’я, творчого довголіття, невичерпної наснаги!

З роси і води!

Теги: Василини Грицак

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати