Музична родина закарпатських Свиридів з глибоким корінням й широкими кронами

Родинний ансамбль "Свиридані"

— Я співаю з дитинства, — зізнається 69-річна Марія Свирида. — Старовинних пісень мене мамка навчила. Ну, а я прищепила любов до пісень своїм донькам. А тепер уже й онукам. З піснею я вставала, співаючи й лягала. І де б не працювала: в місцевій школі кухарем, секретарем сільради чи в колгоспній бухгалтерії — всюди завше співала. Уже в передпенсійному віці виникло бажання створити аматорський колектив «Свиридані». До нього увійшли дві доньки — 46-річна Надія, сільська вчителька, та 34-річна Тетяна, завідувачка фельдшерсько-акушерського пункту сусіднього Барбова. Не залишилася осторонь і внучка Мар'янка, учениця місцевої школи. А нещодавно до бабусиного колективу приєдналася і п'ятирічна внучка Марійка.

Так вже вийшло, що Марія Михайлівна, вийшовши заміж за Михайла Свириду, пішла жити до нього. Згодом ще одне родинне гніздечко поряд звів і старший брат Іван. Його дружина, теж Марія, тільки Юріївна, як і шовго-риня, також була закохана в пісню.

Макарівці жартують, що Бог нагородив старих Свиридів співучими невістками. І Марія Юріївна разом з онучкою-другокласницею Нелькою теж влилася в аматорський колектив. Нині «Свиридані» виступають не тільки в рідному Макарьові. Без них не обходиться жодний фестиваль народної пісні в Ужгороді, Волівці, Мукачеві. До створення цього чудового аматорського колективу доклали рук і макарівські культпрацівники — художній керівник місцевого клубу Лариса Фроїн, завідувачка бібліотеки Ганна Лазар та акомпаніатор Надія Лучан, яка доповнює чарівний спів музичним супроводом.

Марія Михайлівна — частий гість у школі на уроках народознавства. Вона розповідає учням про давні звичаї, обряди. Всі члени самодіяльного колективу мають такий одяг, який колись носили сільські жінки. А нещодавно в Чинадійові на Мукачівщині проходив перший фестиваль «Мелодії родинних сердець». Не обійшлося там і без «Сви-ридань». Вони виконали дві пісні «Од броду до броду» та «Горі воду ношу». Присутні аплодували самодіяльним

артистам стоячи. На тих фестинах Свиридані не тільки співали. В фойє Чинадіївського будинку культури експонувалися їхні вишивки. Як і пісню, це рукоділля люблять усі члени колективу. Не дивина, що вишиванки у жінок, ніби жар-птиця, аж горять-виблискують.

Свиридан-старий, як мовиться, по самі вуха закоханий в фольклор. їх запрошували в обласний центр у музей народної архітектури та побуту, де вони в національних строях колядували на святвечір, щедрували на Новий рік. Це дійство було відзнято на відео й неодноразово показувалося по телебаченню.

Слухаєш задушевні пісні з сивої давнини нашого русинського народу, й аж мороз іде по шкірі, вслухаєшся в цей чарівний спів і думаєш: поки є такий колектив, народна пісня житиме.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати