У програмі прозвучать Соната для фортепіано № 29 «Hammerklavier» (одна із найбільших за розміром сонат Бетховена) та Соната для фортепіано № 23 «Appassionata» – незрівнянний за силою драматизму твір, присвячений шанувальнику Бетховена графу Францу Брунсвіку.
От які враження від двох попередніх концертів із циклу залишилися у Людмили Мокану – музикознавця, викладача Ужгородського Державного музичного училища ім. Д. Є. Задора, члена Національної Спілки композиторів України:
«Артистичний шлях кожного музиканта є в певному сенсі унікальним. Саме цей фактор визначає чи не найбільше бажання доторкнутися до цієї таємниці, спробувати, так би мовити, «прочитати підтекст» того видимого образу музиканта, яким він постає при кожній новій творчій зустрічі. Відразу хочу зізнатися у щирій симпатій до Етелли Чуприк ще з часів її навчання у музичному училищі, де вона сприймалася як одна з найталановитіших піаністок за всю історію його існування і була окрасою і гордістю фортепіанного класу світлої пам’яті Мар’яни Степанівни Валковської. Звідси і зацікавлена увага до її артистичної долі.
Всі, хто зачаровувався юним талантом Етелли ще у далеких 80-тих роках, не сумнівався у її великому майбутньому. І вони не помилилися. Позаду у піаністки престижні перемоги на міжнародних конкурсах, фестивалях, гастрольні поїздки по Україні і за кордоном, участь у складі журі різних конкурсів, майстер-класи тощо. Здатність відвоювати своє місце у насиченому, а тому і надзвичайно конкурентному артистичному світі є певною ознакою таланту, волі, працьовитості і, що найважливіше для особистості піаністки Етелли Чуприк, – жертовному служінню Музиці.
Як давня прихильниця її таланту із зацікавленням спостерігаю за певними етапами її творчої біографії, яка в останні роки реалізується просто на наших очах, оскільки віднедавна Етелла Чуприк є солісткою Закарпатської філармонії. Впродовж останніх сезонів ужгородська публіка мала можливість почути у її виконанні твори із скарбниці романтичної фортепіанної музики Ліста, Шумана, Рахманінова, в яких якнайкраще розкривається артистичний образ виконавиці: блискучий піанізм, віртуозність, яскрава емоційність. У такому амплуа вона затямилася ще зі студентських років. Але рух до нових творчих вершин не припиняється. Зрештою, доля кожного митця більшою мірою залежить від того, які цілі він ставить перед собою. Можна, не без успіху, залишатися у звичному для себе форматі віртуозної піаністки, благо, що таких творів знайдеться чимало для яскравого концертного виконання.
До речі, широкий загал слухацької аудиторії завжди радо сприймає саме таку творчу продукцію. А для того, щоби розширити свій творчий діапазон, увійти в інший культурно-стильовий простір, в якому діє інша система музичних «знаків», бути здатним «відчитати» авторський задум, потрібна велика внутрішня праця, яка, проте, винагороджується успішним результатом. Обширний репертуар, музика композиторів різних стильових епох – це ознака міри фахової майстерності, широти творчого горизонту. Наша героїня ставить перед собою амбітні цілі, що вражають як сміливістю задуму, так і його реалізацією. Чого вартий був минулорічний проект «48 прелюдій і фуг» Й.С. Баха, зіграний за два вечори! Неймовірно з точки зору інтелектуальної наповненості цієї неосяжної музики, яка до того ще й виконувалася без нотного тексту, напам’ять. Вражає здатність охопити надзвичайно складний музичний текст і подати його в концертному виконанні.
Цьогорічний проект не поступається попередньому ані масштабами, ані оригінальністю задуму. Після здолання вершини барокової клавірної музики «Добре темперованого клавіру» Й. С. Баха Етелла Чуприк звернулася до титана епохи віденського класицизму Л. ван Бетховена та його 32 фортепіанних сонат. До речі, цю колекцію мають такі відомі у світі піаністи, як Святослав Ріхтер, Даніел Баренбойм, Ондраш Шіфф та небагато інших. Цей творчий план розрахований на 9-ть клавірабендів концертного сезону 2014-2015 рр, два з яких уже позаду. Останній концерт справив чудове враження. Це було вдумливе, осмислене, мудре прочитання трьох бетховенських сонат (№№ 2, 17 та 18) зрілим музикантом, поглинутим красою і величчю безсмертної бетховенської музики.
Треба віддати належне нашій публіці, яка виявилася здатною відгукнутися на емоційний посил піаністки і налагодити з нею душевний контакт. Зауважу, що соната як жанр відноситься до особливого роду масштабних циклічних творів глибокого змісту і потребує особливої манери подачі без розрахунку на будь-які зовнішні віртуозні ефекти. Враховуючи, що значна частина слухацької аудиторії – це студенти музичного училища, то новий монографічний цикл має і просвітницьку мету. Очікуємо продовження творчого проекту «32 фортепіанні сонати Л. ван Бетховена», де кожен матиме шанс доторкнутися до прекрасного».
Людмила Мокану, музикознавець, викладач Ужгородського Державного музичного училища ім.Д.Є. Задора, член Національної Спілки композиторів України, для Закарпаття онлайн