Перша українська опера "Запорожець за Дунаєм" вже має понад 120-річну сценічну історію

Наразі йде активна підготовка до прем’єри: робота над оформленням сцени, підбором костюмів, виготовленням необхідного реквізиту. Та найбільше хвилюються, звичайно, самі артисти: музиканти, співаки, танцюристи, виконавці головних партій. Арії, дуети, ансамблі, сцени з хором, танцювальні номери у супроводі симфонічного оркестру – все це потребує не лише бездоганного володіння матеріалом, а й максимальної злагодженості та взаємодії. Втім, сама участь у такому проекті надзвичайно надихає всіх учасників. Для кожного з них це своєрідний тест на професійність і творчу зрілість. 

Отже, 5 листопада (у середу), о 18.30 на сцені головної музичної установи краю:

Семен Гулак-Артемовський «Запорожець за Дунаєм» (комічна опера на ІІІ дії, концертне виконання).

У проекті беруть участь симфонічний оркестр філармонії, Заслужений академічний Закарпатський народний хор (художній керівник – Наталія Петій-Потапчук) та солісти:

Карась – Михайло Подкопаєв

Одарка -  Юстина Дідик

Оксана – Мирослава Швах-Пекар

Андрій – Олександр Товт

Султан – Петро Матій

Ібрагім – Алі – Володимир Фогель

Селіх-Ага – Юрій Кузьма

Текст читає  Наталія Піцур

Диригент – Вікторія Свалявчик – Цанько.

Організатори сподіваються, «Запорожець за Дунаєм» стане яскравою подією в   культурному житті нашого краю і ввійде до діючого репертуару філармонії. Відтак, за першим виконанням геніальної опери С. Гулака-Артемовського слідуватимуть наступні.

Цікаві факти із життя автора «Запорожця за Дунаєм».

Торік в Україні широко відзначали 200–ліття з дня народження Семена Гулака–Артемовського, українського співака, актора, композитора та драматурга, автора першої української опери «Запорожець за Дунаєм»: наш славетний земляк народився 16 лютого 1813 р. У Городищі на Черкащині досі є куток, який зберіг тодішню назву Гулаківка. Саме там стояла хата священика Степана Петровича Гулака–Артемовського та його дружини Варвари Арсентіївни. Вони побралися, коли юнакові виповнилося 25 років, а його нареченій всього 15. У цій родині у любові народилося дев’ятеро дітей, в тому числі і майбутній всесвітньо відомий музикант. За радянських часів у жодній автобіографії Гулака–Артемовського не було й згадки про те, що він вийшов із родини священиків, хоча в Покровській церкві міста служив не лише батько Семена, а й його дід та прадід. До слова, в Городищі були три гілки Гулаківського роду. Крім священницької родини тут жили ще міщани та дворяни Гулаки. З цього роду вийшов «батько української байки» Петро Петрович Гулак–Артемовський, рідний дядько Семена і ректор Харківського університету, Микола Гулак, один із засновників Кирило–Мефодіївського братства, в яке входив і Тарас Шевченко. За переказами, один із Гулаків був відомим у Франції танцюристом.

На жаль, прямих нащадків Семена Гулака–Артемовського немає. Він хоч і був одружений, мав трьох дітей, але вони померли у дитячому віці. Семен був кращим співаком у Київській духовній семінарії, після закінчення якої співав у Софіївському соборі та Михайлівському Золотоверхому монастирі, аж поки його рідкісний голос не почув російський композитор Михайло Глинка. Він запросив юнака до Петербурга, де на той час формувалася придворна хорова капела. Успіхи юного українця були разючі. На музичних вечорах у Глінки він викликав у слухачів захоплення тембром, свіжістю і силою свого голосу. Впродовж 22 років Гулак-Артемовський був солістом Петербурзької імператорської опери. Виступав і як драматичний актор, особливу прихильність публіки завоював у ролі Чуприни із п’єси «Москаль-чарівник» І. Котляревського. Театральні критики відзначали, що «пан Артемовський небагато в чому поступається тут самому Михайлу Щєпкіну», неперевершеному виконавцеві цієї ролі.

За свідченнями сучасників наш земляк був ще й талановитим художником-мініатюристом. У 1854 р. він склав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії». Тісна дружба пов’язувала його із Шевченком. Гулак-Артемовський, не боячись переслідувань з боку царських властей, не раз пересилав засланому поетові гроші, не припиняв з ним листування. Йому ж присвятив свою пісню «Стоїть явір над водою». В листах із заслання Шевченко називає Гулака-Артемовського «найблагороднішим з людей», «щирим, єдиним другом». 

Саме притаманні композитору широта поглядів, близькість до народної творчості визначили й основні риси його опери. «Запорожця за Дунаєм» Гулак-Артемовський написав наприкінці своєї діяльності (1862-1863 pp.). Рецензенти того часу відзначали, що опера мала «блискучий успіх», критики давали схвальні відгуки стосовно правдивості художнього зображення українських типів, мелодійного багатства, а також бездоганного виконання автором ролі Карася. Опера тріумфально йшла на багатьох сценах світу, а її прем’єра відбулася на сцені Маріїнського театру в Петербурзі у 1863 році. Сюжети українського життя простежуються і в інших творах Гулака-Артемовського: вокально-хореографічному дивертисменті «Українське весілля» та водевілі «Ніч напередодні Івана Купала». Помер митець 5 квітня 1873 р.

За більш ніж 120-літню сценічну історію «Запорожця за Дунаем» виконавцями головних партій, крім самого автора, були М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський, З. Гайдай, І. Козловський. Опера продовжує жити повнокровним сценічним життям завдяки своїй неповторній красі, демократичному характеру сюжету, мелодійності музики, колоритності образів, соковитому народному гумору. В ній узагальнено кращі риси українського народу. Це творіння великого майстра стало міцним підґрунтям національному оперному мистецтву.

Теги: Запорожець, опера

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати