Поїздка наших ґаздинь до закордонних сусідів на Фестиваль пирогів (так у них називають вареники) автобусом зайняла вдесятеро більше часу. Але скільки емоцій і вражень принесла!
Щоб пироги припали до смаку, наші жіночки, які представляли Ужгородський районний будинок культури на чолі з Лесею Дубенко, брали з дому і добрий настрій, і різні види начинок. У сумках припасені тушковані капуста, гриби, ще ягоди чорниці, картопляне пюре з плавленим сиром, шкварки, леквар, консервована вишня, домашній сир з кропом, родзинками. Борошно й терті сухарі придбали у словаків, інше – все з собою. Навіть пляшечка сливовиці для ліпшого смаку…
На майданчику поряд розмістилися три команди. Всім виділили миски й каструлі, міні-печі на скрапленому газі. І почалося!
Як дійшло до фіналу, то найдовші черги вишикувалися саме біля наших. Що б хто не казав, а їм сприяли і журналісти, і керівник групи — завідуючий відділом міжнародних зв’язків управління культури Закарпатської облдержадміністрації Іван Тужеляк. Фест проводився вдесяте, закарпатці ж на ньому — вшосте.
Якщо господарі-словаки обмежилися двома-трьома видами начинок, то в наших — вісім! Лише наприкінці презентації і мені вдалося спробувати «пирогів» — через чергу не доступишся.
Цього дня закарпатки були в ударі: не дали себе випередити й за розмірами вареничків — якихось 3-4 сантиметри. Ще виявили й співочі таланти: на концерті вокальний ансамбль «Арніка», вийшовши в барвистих народних костюмах, зірвав гучні аплодисменти. Власне рукоділля — викладені бісером тарілки, візерунки та намиста — демонструвала на святі народний майстер із Ужгорода Марія Купар.
Ужгородських жінок із золотими руками та чудо-голосами хотіли затримати в себе на довше їхні нові знайомі-совдруги. Деякі зі словаків пропонували руку й серце, та отримали відмову. Не назовсім, а з порадою: «Хлопці, дорога до нас недалека, приїжджайте і вже на нашій території звіримо почуття. Скуштуєте наших голубців. Вони не більші за ваші вареники!..».
Село тим часом продовжувало святкувати. У ньому всього 320 жителів, зате які це любителі народної творчості, фольклору. Спромоглися запросити кращі аматорські колективи краю, серед яких відомий хор «Русинія» з міста Гуменне, один із кращих у Словаччині професійний ансамбль пісні і танцю «Пульс» із Пряшева. Протягом восьми годин на сцені артисти виконували улюблені пісні й танці, серед яких — десятки українських. Звичайно, серед них — і пісня про козака та «з сиром пироги».
Василь Бедзір