Опришки у "Жандармських гуморесках"

Серіал «Жандармські гуморески», що у Чехії та Словаччині отримав неабияку популярність, звернувся до романтичного періоду першої, Масарикової, Чехословацької Республіки, до якої входила і колишня Підкарпатська Русь. Режисер Антонін Москалик, який сам родом із Хуста, головного героя — жандарма Карла Аразіма — в одній із серій спрямував сюди «у відрядження», щоб вивести на чисту воду банду опришків. Але отаман банди виявився давнім другом жандарма: у чехословацькому легіоні вони разом воювали у Росії з більшовиками.


Серіал про серіал

Цей гумористично–кримінальний серіал почали знімати у 1998 році. Найвідоміші актори Томаш Тепфер, Іван Троян, Ян Григар та інші у перших 13 серіях настільки вдало уособили слідчих кримінального розшуку міста Брно, що телебачення у 2000 році вирішило дозняти історію. Наступні 13 серій, які транслювалися у 2003 році, викликали інтерес у майже трьох мільйонів глядачів. У 2005–му серіал отримав престижну глядацьку премію «ТиТи». Тому студія Чеського телебачення у Брно вирішила повернутися до зйомок третього циклу серіалу.

На горе, режисера Антоніна Москалика здолала важка хвороба, і він на початку 2006 року покинув цей світ. Справу завершила його донька Павліна, і нині останній цикл із 13 серій знову б’є рекорди популярності.

«Чехи — не мадяри»

Цей «острівок демократії» в Європі існує півтора десятка років. Республіка вже отямилася від Першої світової, але оточена ворогом. Гітлерівська Німеччина підживлює свою «п’яту колону» в Судетах, Польща Пілсудського все поглядає на північноморавську Сілезію, Угорщина ласиться на «горні Угри» — Словаччину та Підкарпатську Русь, комуністичними агентами переповнена російська еміграція.

Жандармські підрозділи тоді мали завдання розслідувати як кримінальні злочини, так і оберігати безпеку країни. Ці напіввійськові формування славилися аскетизмом, не брали хабарів, розуміли людські слабкості, і за це їх дуже поважало незаможне провінційне населення. Жандарми не боялися «братися» за впливових політиків. Випадки з їхнього життя, змальовані у серіалі, не вигадані: їх ретельно відшукував у архівах радник поліції і «жандармолог» Міхал Длоуги. «За комуністичного режиму їх представляли лише як антинародних карателів, котрі стріляли у робітничий клас, визискували його і захищали буржуїв. Ми ж хотіли об’єктивно висвітлити цю сторінку історії», — каже він.

25–та, «хустська», серія перегукується із романом Івана Ольбрахта про розбійника Шугая. Неподалік Хуста, в околицях села Крива, орудує банда під проводом Гаврила Горби: грабує крамниці, банки, пошти, а місцеве населення їй співчуває. Боротьба з нею неуспішна, під час операції гине один із жандармів. На допомогу колегам відсилають одного з головних героїв — Аразіма. «А де той Хуст є, чи мають там телефон, дороги?» — запитує він свого крайового начальника. На жаль, це питання актуальне і зараз на початку XXI століття.

«Хлопці з лісу» жорстоко покарали свого «братка» Мигаля Баранчука, який убив жандарма. «Ти порушив угоду, — каже йому суворо ватажок Горба, — ти вбив!». «Але якби не я його, то він би мене», — захищається той. «Не забив би він тебе! Чехи — це не мадяри, — відказує батько. — Поставили б тебе перед судом, відсидів би пару років, ну то що?»

Хустщина у Старій Любовні

Ця серія, як зізнавався режисер Москалик, була однією з найважчих. Серіал відомий своєю автентичністю, тому треба було зобразити і тодішній залізничний вокзал у Хусті, і паровоз зі старими вагонами, довоєнні автомобілі, мотоцикли та брички, дерев’яні верховинські хати, і колоритний вишиваний одяг, і самих розбійників, які б розмовляли близькою до хустської говіркою. Цього всього в Чехії не знайдеш, тому зйомки провели в Музеї народної архітектури під відкритим небом у східнословацькому містечку Стара Любовня. Розбійників та селян зіграли актори Пряшівського театру ім. Олександра Духновича.

Очевидно, що місце народження — у 1930 році в Хусті, у сім’ї українського емігранта та угорської шляхтички, та перші роки життя надихнули Антоніна Москалика до зйомок цієї серії. «Я пам’ятаю, що на тодішній Підкарпатській Русі було багато різних груп, які жили з того, що «давали бідним і брали від багатих». Ватажок Гаврило Горба насправді існував, але називався трохи інакше», — розповідав пізніше режисер, автор десятків кінострічок у детективному жанрі. «Гуморески» стали останнім твором Москалика.

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати