В Ужгороді презентували книжку про любов і ненависть в "ліхіє дев'яності"

Структуру книжки Лесь Белей сформував за віковим принципом. Про дитинство в дев’яностих написав з власного досвіду. «Ці спогади навіяли ностальгію», – ділиться автор. Розповів про молодість і студентство в цей період, а далі – про способи заробляння грошей, появу нових явищ – рекету та кримінальних постатей.

Найбільш дискусійною і претензійною виявилася назва книжки. Присутні робили зауваження, що транслітерація російського епітета «ліхіє» не пасує книзі й неорганічно виглядає. Автор пояснює, що це назва, яку придумало видавництво для серії репортажів про дев’яності. І якщо в Ужгороді вона сприймається неоднозначно, на інших територіях може цілком пасувати. Авторська назва, до речі, – «Любов і ненависть в Ужгороді», що сприймається як своєрідна алюзія на «Страх і ненависть в Лас-Вегасі». Але ця книжка не про наркотики й американську мрію, а про дев’яності в обласному центрі Закарпаття. «Любов», бо багатьом ці роки навіюють ностальгію й приємні спогади; «ненависть», бо для інших вони були скрутними часами.

Саму епоху Лесь Белей у книжціі порівнює з мультяшними Томом і Джері, що саме вийшли тоді на наші екрани. «Джері – політично-економічна ситуація (хитра і невловна), а Том – це суспільство (вайлувате, але голодне), яке намагається догнати хитру мишу і якось приборкати її, суспільство, що потрапляє у пастки, наготовані хитрим Джері. Багато соціально-культурних явищ, що беруть свій початок із дев’яностих, тягнуться дотепер, оскільки за сценарієм Том ніколи не з’їсть Джері».

Презентація органічно відбувалася в супроводі слайд-шоу, фото для якого автор узяв з пабліку «В контакті». Вони влучно відтворюють реальність дев’яностих – диснеївські мультфільми, синтетичні продукти, субкультури, круті машини та інше.