Творчість Зореслава має ті вершинні регістри звучання, які дають підставу говорити про неї як про явище цілісне й унікальне в національній культурі, а витоки цього явища слід шукати у багатовіковій історії, у неперервності традицій, у стремлінні до духовного поступу.
Зореслав – це епоха в закарпатській літературі. Його надривне: “Вставай, Европо, йде Червоний Смок!.. На всі краї зрадливо налягли керваві тіні Кремлю...” – ще в 30-і роки звучало як пересторога, як дзвін на сполох, як відчайдушна спроба порятувати людство. Це одна з перших мистецьких реакцій на тотальні репресії та геноцид проти українського народу з боку північного сусіда. До речі, про це він промовляв у реальному часі не лише поетичним словом, але й безкомпромісним і потужним голосом публіциста.
Ставши новатором у галузі форми поезії, Зореслав шукав нові шляхи вираження своїх почуттів і думок. Його класичні сонети й артистичні верлібри, почуттєві експресії й філософські етюди, врешті роздуми та переклади оригінальні за будовою, своєрідні й самобутні. Це поезія яскравої образності, рясної метафоричності.
Варто зауважити, що тексти в пропонованій публікації відрізняються від варіантів у наших попередніх виданнях, оскільки автор пізніше вносив певні корективи, переакцентації тощо, окремі поезії з певних міркувань вилишав. Це буде тим більше цікаво прослідкувати кожному, хто має чуття до поезії й інтерес до психології творчості.