В Ужгороді презентували книгу Михайла Василинця "Білки, село над Боржавою"

"Не знаю чи за свою справу я взявся, — сказав М. Василинець, — не мав на меті написати книгу, бо я медик, але вона писалася сама. Я тривалий час збирав матеріали, старі фотографії, цікаві розповіді мешканців, сам фотографував сучасне село". Автор народився у присілку, а в самому селі пропрацював 33 роки. "На жаль, — стверджує автор, — повсюдно розповсюджене безпам’ятство до своїх коренів, тому я хотів би, щоб книга стала у нагоді при вивченні краєзнавства у школах".

"Білки, село над Боржавою" — це чергова книга, видана у рамках районної Програми підтримки місцевого книговидання Іршавщини. Голова Іршавської райради Петро Станко, уродженець села Білок, запевнив, що програма продовжується і її фінансування вже закладено до бюджету: "Ми відчуваємо духовне відродження на Іршавщині, у наших планах є підтримка ще багатьох видань". Петро Станко крім того повідомив, що майже третина складу Іршавської районної ради — саме білчани, отже традиційною стала громадська активність мешканців цього села. Згадку ж про себе у книзі голова райради вважає авансом для подальшої роботи.

Усі ми вийшли з малої батьківщини — села, містечка, міста, вважає начальник відділу культури і туризму Іршавської РДА, голова районної "Просвіти", письменник Василь Кузан. Тож подібні дослідження важливі як для кожного окремого громадянина, так і для держави в цілому, яка розпочинається із сім’ї, з маленького поселення. За словами В. Кузана, Білки — унікальне село, відоме своїми мешканцями. Серед них, наприклад, народний артист України Степан Ґіґа, богатир Кротон, журналісти, науковці, педагоги. Село відсвяткувало 769 років, воно є старшим за старовинне місто Львів.

Директор Всеукраїнського державного ордена Дружби народів видавництва "Карпати", у якому вийшла книга, Віктор Браславець пообіцяв, що презентована книга буде представлена на Міжнародній книжковій виставці в Українському домі в Києві.

"Навчаймося історії в батьків", щоб прийдешні не робили наших помилок, знаючи їх, — закликає в епіграфі до книги Михайло Василинець. Завершує ж книгу автор словами: "А чи лід лежить під ногами, а чи в полі гарячі жнива — Приїжджайте частіше до мами, допоки ще мама жива…"

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати