Страшні, містичні історії – не вельми у нас культивований жанр. Окрім "Вія" Гоголя, який також написаний за народним переказом, пересічному читачеві так одразу й важко щось пригадати ще. Тож це було таке собі заповнення фольклорної ніші, але вже на рівні літературному.
Одразу два видавництва надіслали на конкурс "Книга року ВВС" твори дитячого письменника Олександра Гавроша.
"Дідо-всевідо" - це книга страшних оповідок, а "Розбійник Пинтя у заклятому місті" - масштабний епос на основі карпатських казок.
В інтерв'ю ВВС Україна автор розповів про те, що лежить в основі його книг, звідки він бере свої чудернацькі образи та що хоче донести читачеві.
- Про що оповідають Ваші книги "Дідо-Всевідо" і "Розбійник Пинтя у Заклятому місті"? Йдеться не про зміст, а про ідеї, які Ви намагалися туди вкласти.
- Це різні книжки. У "Діді-Всевіді" я хотів нагадати про наш карпатський фольклор, адже людство стрімко змінюється, і кожному поколінню його слід подавати по-іншому. Тому старався бути близьким до першоджерел – народних казок.
Тим паче, що страшні, містичні історії – не вельми у нас культивований жанр. Окрім "Вія" Гоголя, який також написаний за народним переказом, пересічному читачеві так одразу й важко щось пригадати ще. Тож це було таке собі заповнення фольклорної ніші, але вже на рівні літературному.
"Розбійник Пинтя у Заклятому місті" - це вже суто авторська книжка, своєрідний "конструктор" карпатського епосу, де деталями виступають виготовлені народною уявою герої чи локації. Я вибудував з цього матеріалу (часто маловідомого) окрему і цілісну картину. Адже "велика народна казка" - це теж у нас незаповнена ніша.
- Як Вам вдалося скласти усі ті карпатські казки в одну історію?
- Не знаю. Напевно, уява розвинена.
- Певно, пишучи книжки, Ви уявляли свого читача. Опишіть, яким саме Ви його бачите: його стиль, звички, інтереси, вподобання?
- Думаю, що кожен "свій" читач здебільшого схожий на автора. Тобто приймає його уявлення про світ, про людські чесноти, його манеру спілкуватися чи споглядати "примруженим оком". Коли я пишу, то уявляю не читача, а радше його серце. Воно подібне до мого.
- Пинтя - шляхетний розбійник. Таке може трапитися у нашому справжньому житті? Чому Ви обрали саме цей образ?
- "Шляхетний розбійник" – це вже усталений літературний стереотип. У книжці я частенько іронізую з цього. Хоча "поза законом" можуть опинятися й порядні люди. Досить подивитися на те, що зараз коїться в Україні. Тому й деякі розбійники ставали народними легендами. Адже народ не оспівуватиме нікчем.
В Україні майже не було "розбійницької" прози для дітей. У світі вона досить розвинена. Я вирішив спробувати заповнити цю прогалину. Сподіваюся, що вийшло непогано.
- На Заході дитячий роман - дуже гарно налагоджена справа. Чого вартий один успіх Гаррі Поттера... У нас це поле лише починають засівати, зокрема і Вашою книгою. Чому досі у цьому жанрі існувала певна прогалина?
- Та в нас куди не кинь оком – незаповнені ніші. Наша література тільки почала розвиватися в умовах творчої свободи. Тож до жнив ще далеко. Але певні здобутки за останні роки вже є. Окрім того, літературна праця вимагає великого зосередження, але в нас майже не дає засобів для існування. Тому й немає аж такого великого потоку творів. Це праця радше ентузіастів, ніж професіоналів, що з неї живуть.
- Страшні оповідки для "Дідо-Всевідо" Ви самі придумали? Чим сучасному молодому читачеві будуть цікаві історії, які відбувалися або на початку минулого, або взагалі в позаминулому столітті?
- Ці сюжети я довго розшукував серед народних казок сторічної давності, аби сплести з них повість. Довелося перелопатити десятки видань.
Авжеж, далеко не кожна історія цікава сучасній дитині. Щось я почерпнув у Гнатюка, щось у Фінцицького, є й так-звані "мандрівні" сюжети, які зустрічаються у літературах різних народів.
Для мене було важливим цей давно забутий скарб все-таки зберегти і подати сучасному читачеві вже очищеним від зайвостей. Адже це були лише фольклорні записи. Таким шляхом йшли і Шарль Перро, і Пушкін, і Франко, які брали вже відомі сюжети, але завдяки своїй майстерності переносили їх на вищий рівень.
- Якими книгами надихалися Ви, готуючи свої власні?
- Для мене гарним прикладом була книжка уральських казок відомого російського казкаря Бажова. Бо в ній, як і в "Діді-Всевіді" - одним із головних героїв твору є мова. Саме вона надає цим книжкам неповторного аромату рідної землі.
Роман Лебедь, ВВС Україна