Ця книга – повна захоплення і любові розповідь про мандри в горах молодого журналіста з мудрецем Світованом, Андрієм Вороном, якого вже встигли назвати українським Сократом, новітнім Сковородою.
«Він жив, як дихав, власним життям явив спроможність бути вільним у світі, який ловить і поневолює людину. Для сучасної, заблуканої серед штучних міражів людини світло його досвіду постає опорою для порятунку. Між рядками щирого письма живе горний дух, нурт живої природи, правда первісної оселі», - йдеться у передмові.
Вже самі розділи роману-намиста промовляють за себе: «Держава трав», «Одиниця у великій реєстратурі неба», «Переломлення хліба», «Те, що не забирає смерть», «У череві дерева», «Дай часові час», «Слово, що не потребує солі», «Служебник саду», «Бесіди під горіхом».
Як розповів Мирослав Дочинець, книжка – це не рядки. Це тональність, енергетика. «Це десь метафізичного плану речі, це те, що між рядками. Моя книжка – про головне і навіть про те, що йде попереду головного. Про речі глибинного плану, про речі, які ми самі перед собою намагаємося зрозуміти. Це книга про потребу любові, про служіння, про потребу самоідентифікації, про нас, як частину великої природи, яка втрачає нас, а ми дедалі більше її. Книга про життя і про смерть, при чому, смерть не як трагедію, а як одну з найцікавіших загадок життя. Книга про любов, про кохання (тут є і романтична лінія). Я не тримаюся тем, сюжетів, ідей, як нас звикли вчити у студентські чи шкільні роки. Книжка набагато глибша, загадковіша річ, щоб її розчленувати не теоретичні речі», - каже автор.
У романі зображена історія молодого журналіста на переломі двох часів: відходу комуністичної імперії і приходу нового етапу. Із мудрим старцем журналіст опиняється у гірській глибинці, вони разом збирають трави у Карпатах. Фактично книга – це їхня мандрівка, пригоди, спілкування, перебування у дикому світі природи. У результаті, до героя приходить не тільки ідеологічний перелом, світоглядний, а і перелом на метафізичному рівні, перехід у новий світ.
Попередній роман про Андрія Ворона вийшов сукупним тиражем майже 350 тисяч примірників (це окрім «піратських копій», особливо поширених у Луцьку, Львові, Вінниці). Тобто презентована книга – третя з циклу про мудрого старця, яка замикає історію про нього. На її написання пішло 9 місяців.
Мирослав Дочинець каже, що найменше дбав про документалізм книги, головне у ній – образний світ, а не документальний. Утім, образ журналіста написаний з самого автора.
З дня виходу перших примірників «Світовану» вже надходять замовлення на Східну та Південну Україну. До слова, у Криму книг М.Дочинця реалізовується у 5 разів більше, ніж на Закарпатті, за ним йде Львів, Київ, Волинь, Полтава, Житомир.
У Лондоні, до слова, в одному з інститутів інсценізували «Вічника». А українсько-британсько-канадська корпорація планує екранізувати його, до промоції планують долучити ВВС. Бюджет фільму – близько 3 млн. доларів США. Сценарій писатимуть четверо авторів з різних країн. А процес зйомок триватиме орієнтовно півтора-два роки, - повідомили Закарпаття онлайн в Ужгородському прес-клубі.
Lenovo 2013-11-21 / 08:42:42
Піпаш і в Африці Піпаш, не розібравшись вічно якусь дурню ляпне. Михайлу Дочинцю повага і нових творчих можливостей.
Читальник 2013-11-20 / 12:17:55
Пане Піпаш, якби Ви прочитали хоч одну книжку - "Многії літа" чи "Вічник" - Ви б зрозуміли, що цей герой немає нічого спільного з історичною особою А. Вороном. Просто збіг прізвищ. Якщо А. Ворон Дочинця й має якийсь стосунок до політики, то це - політика серця, душі,мудрості.
В. Піпаш 2013-11-20 / 11:55:45
Дивно якось. Андрій Ворон - є єдиний із понад 150-и ковнерівців, якого зламали, який став зрадником, провокатором. який здавав свої друзів на катування. Нічого не зрозумів - який то романтик. Не зрозумів чого таке необхідно популяризувати - чи це вже дегенералізація моралі. Чи це є замовлення на популяризацію таких людців - зрадників.
Не зрозумів - чого таким займається М. Дочинець.
Хтось пояснить?