Закарпатця Мирослава Дочинця висунуто на здобуття Шевченківської премії

Цього разу доробком, що дозволив закарпатцеві претендувати на найвищу культурну нагороду України у розділі "Література", стали книжки «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел», видані видавництвом «Карпатська вежа» у 2012-му та 2013-му роках.

Висунула Мирослава Дочинця Національна спілка письменників України.

Всього на премію в розділі "Література" претендують 15 творів дванадцяти авторів. Крім книжок Мирослава Дочинця це трилогія Левка Різника: «Самотність пророка», «Поет і Владика», «Доктор і Професор». Більше одного твору представив на премію також Юрій Щербак («Час смертохристів. Міражі 2077 року», «Час великої гри»). Також у переліку - «Притулок для блазнів» Олега Чорногуза, «Амальгама» Юрія Буряка, «Рось-Марія» Наталі Околітенко, «Мисливці на снігу» Костянтина Москальця. Крім того серед претендентів на звання лауреата – Станіслав Бондаренко за «Пікнік із мільярдером», Михайло Пасічник – за «Свідомість удосвіта», Володимир Лис – за «Століття Якова», Ганна Чубач – за «Радість висоти», Петро Кралюк – за «Шестиднев, або Корона дому Острозького».

Як раніше вже повідомляло Закарпаття онлайн, також цьогоріч на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка у розділі "Образотворче мистецтво" висунулося закарпатське подружжя- Михайло Белень та Магдалина Пуглик-Белень. У похід за найвищої нагородою України родина подалася з цілою серією творів - «Мої Карпати, рідна Верховина, славна Україна», «Космогонія людства, Україна», «Видатні діячі історії, науки і культури Закарпаття і України».

Мирослав Дочинець уже двічі претендував на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. На премію -2013 його було висунуто  Асоціацією українських письменників з книжками «Вічник. Сповідь на перевалі духу» та «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії». А премію 2012-го року Мирослав Дочинець мав шанс здобути завдяки книжці «Вічник. Сповідь на перевалі духу». Однак того року лауреатом премії став інший закарпатець - поет Петро Мідянка.

Наступного року Національна премія імені Тараса Шевченка буде особливою - її вручатимуть на 200-річчя з дня народження великого поета і художника. Цьогоріч на звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка претендують автори 56 творчих робіт. 

Книги «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії», «Горянин. Води Господніх русел» Мирослава Дочинця

«Мирослав Дочинець написав знаменні книги ‑романи «Криничар. Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел». Це нова філософія, нова енергія, нова глибинна тональність, навіть нова лексикографія. Це поборення екзистенціалізму, який веде в тупик. Твори відкривають вихід, утверджують непереможний людський дух. Критики вже встигли відмітити, що українській літературі перманентного оплакування нашої історії і сучасності потрібні саме такі герой. Люди, що стяжають горний дух і демонструють силу опору ‑ природним стихіям, обставинам, реаліям складного сьогодення, бездуховності і національному нігілізму.

«Читаєш «Криничаря» ‑ і наче заживаєш вітаміни для розуму і душі, ‑ зауважив відомий письменник-дисидент Ігор Калинець. ‑ Книга ‑ по людську Гідність, про Віру, Надію і Любов, про необхідність «прямостояння і прямоходіння», як для тіла, так і для душі. Це не тільки своєрідний посібник життєвого успіху, але й проникливий інструмент народження самосвідомості».

В основі роману ‑ хвилююча сповідь бентежної, шляхетної, муштрованої життям душі, сповнена аромату Часу, Духу і Любові, дивовижна одіссею знегод і поневірянь простого закарпатського хлопця, поки він став чільною у краї фігурою, з якою рахувалися в Будапешті і Відні.

Криничар узяв від землі силу, а від Неба духовність і навчає цьому людей, рішуче міняє їх, а з ними й довколишній світ. Своїм життям він відкриває читачеві дві найголовніші принади - свободу від страху і свободу від злиднів. Будуючи власним коштом міст у Мукачеві, насправді він прокладає міст до нової доби, нової свободи, до нової сутності буття на задвірках європейського маргінесу. Події відбуваються наприкінці XVI ‑ на початку XVII століть в Угорській Русі, у Війську Запорозькому, в Туреччині і Єгипті. В українській літературі тема «людина і гроші, гроші і душа» досі сором’язливо оминалася. Мовляв, гроші ‑ не головне, хоча вони часто йдуть попереду головного. Гроші ‑ як енергія, що може запліднити багато корисних і благородних справ, поступ прогресу і національного розвою. Але це не історія такого собі багача, це ‑ стихія трепетного внутрішнього світу унікальної людини, живий острівець духу в океані часу.

«Душу цього роману можна відчути тільки душею, ‑ відмітив літературознавець П.Сорока. ‑ Хоча це не тільки роман серця, а й розуму. Я вже не надіявся знайти в сучасній українській літературі таку річ, де розум і серце були б так міцно злютовані й жодне не торувало над іншим. Власне, цей роман ‑ гімн Мудрості чи, точніше ‑ похвала Мудрості. А ще твір наскрізь притчовий. Усе в ньому дихає народними повір’ями і звичаями, легендами і переказами. Вони ‑ його повітря і водночас легені».

Якщо говорити спрощено про роман «Горянин»,то це книга про взаємини людини з природною стихією. Але не як «царя природи», а як органічної частки її. Лише тоді людина незнищенна, здатна протистояти долі, залишаючись людиною. І справжні здобутки особистості вимірюються не зовнішнім успіхом, а внутрішніми перемогами над собою. Мир у людській душі виграє всі війни світу. Саме це пронизливо, точно і тонко показано на прикладі Старого, малописьменного верховинця, що вимушений боротися з гірською річкою. Він втратив дружину, сина, самого поранило, зруйнувало оселю - річка забрала майже все і підкрадається до останнього ‑ родинного цвинтаря. І він починає дивовижне протистояння зловорожому світу. З нього дивувалися, сміялися, боролися з ним, а він таки переміг - і грізну стихію, і обставини, і себе!

В реалістичному сюжеті вміщено багатий символічний підтекст, що й надає зображуваному смислової «двоповерховості». Неспішна оповідь «зшита» нитками родової пам’яті, спадкоємності поколінь, минулого й майбутнього, що забезпечують безперервність розвитку людства, безсмертя людяності. Книга втягує читача в себе, створює ефект присутності, переживання, подільних дій з героєм…».

Романи «Криничар» і «Горянин» ‑ очевидне явище в сучасній українській літературі. Бо в цих книгах кожен знаходить те, чого прагне: один ‑ як стати щасливішим, інший ‑ як позбутися страхів і сумнівів, ще хтось ‑ як здобути свободу чи добитися любові, і всі разом ‑ як одрятувати душу для вічності.

Можна б сказати ‑ це народні книжки, бо вони чесні, мудрі, світлі, людяні і наскрізь українські. Книги про новий сенс правди, сили і волі в нашій, українській, хаті.

Про автора

Мирослав Дочинець активно працює в українській літературі з часу перших публікацій у 1970-их роках у журналі «Барвінок». До виходу першої збірки новел «Гірчичне зерно» у видавництві «Карпати» мав численні публікації в альманахах, літературній періодиці, в журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Ранок», «Україна». Він є автором окремих видань прози «Він і вона», «Краєвид із жінкою», «Хліб і шоколад», «Оскал собаки», «Руки і душа», «Лис у винограднику», «Місячна роса», філософсько-психологічних заповітів карпатського мудреця «Многії літа. Благії літа», що стали українським народним бестселером.

Проза Мирослава Дочинця перекладалася багатьма іноземними мовами ‑ російською, угорською, словацькою, болгарською, польською, французькою, англійською, японською.

Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. За плідну і самобутню творчу діяльність відзначений низкою літературних премій, в тому числі двох міжнародних. 

Теги: Дочинець, премія, Криничар, Горянин

9 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати