Місто капітана Алоїза

Роман закарпатського письменника Олександра Гавроша «Капітан Алоїз», виданий цьогоріч у тернопільському видавництві «Навчальна книга - Богдан», отримав несподіване продовження. За книжкою, що побачила світ у серії «Український детектив»,  днями в Ужгороді провели відкриту екскурсію. Безпрецедентна подія для Закарпаття! Хоча, чесно кажучи, й сам «Капітан Алоїз» не може не здивувати читача.

 На екскурсію зібралося чимало ужгородців різного віку. Когось заінтригувала назва, хтось захотів побувати на  місцях бойової слави капітана поліції Алоїза Штрімфлі,  а хтось очікував почути  неординарного екскурсовода, яким став відомий історик, журналіст і письменник, прототип одного з героїв, професор Сергій Федака.  Сам професор поставився до свого образу в «Капітані Алоїзі» по-філософськи. Каже, що це -- «не найгірша карикатура на нього» і радіє, що не треба нести відповідальність за художнього героя.

Сергій Федака зізнається, що  якось сказав, що полюбляє жити одночасно в кількох епохах. «Олександр Гаврош це так художньо обіграв,  ніби я фізично можу переміщатися в різні часи і непогано влаштувався в Ужгороді 1870-х років. Тут він вловив рису мого характеру, але страшенно  мене в романі, скажемо так, спрагматизував,  зробив із мене такого гендляра! Сподіваюся у реальному житті у мене немає аж так рис».

Свою розповідь-екскурсію пан Федака звичайно ж почав із Благовіщенського цвинтаря, або - як у творі - «веселого цвинтаря»,  в якому й відкривається міжчасовий портал, що веде у другу половину ХІХ століття.  Саме там і зустрілися гості з майбутнього -- журналіст, поет та професор історії.   Переважна більшість місць, змальованих у творі, розташовані у центральній частині міста, де, власне, і відбувалася екскурсія. Місцем локації була обрана площа Театральна, яка зберегла свій вигляд,  близький до описуваних часів. Серед згаданих у романі  куточків -- ресторація «Корона», де герої слухали лекцію про життя ХХ століття; корчма «Білий корабель», що на Корзо, кафедральний собор, а ще жупанат, поліцейський відділок, кам’яниці Ужгорода тощо.

«Капітан Алоїз» -- це суміш різних жанрів, через що навіть важко його точно класифікувати. Але як би там не було, твір захоплює, від нього важко відірватися. Сюжет розгортається по висхідній,  постійно тримаючи читача в напрузі. Деякі студенти зізнаються, що прочитали роман за ніч, що вельми рідко трапляється у наші часи.

А чого вартують веселі жарти, дотепи, а нерідко навіть сатира і гротеск: «І раптом у кущах праворуч угледів добре знайомий професорів дипломат. Чорний, вже із обтертими кутами, в якому Бідака, зазвичай, мав не тільки пляшку оковитої, але й свіжий буханець і навіть дерев’яну дощечку для краяння хліба. Естет, Бога му!».

У творі діють колоритні персонажі, які живуть поміж нас. Це додає книжці додаткової інтриги. Сподіваємося, що наступна екскурсія пройде й за їхньої участі. Зрештою, чому б не влаштувати костюмований хід екстравагантних героїв ХІХ століття? Адже Ужгород давно потребує свого літературного міфу.