У рідному селі Василя Свиди відкрили меморіальну дошку видатному закарпатському митцеві (ФОТО)

А народився митець 22 жовтня 1913 року в с. Пацканьово Ужгородського району в багатодітній сім’ї, де сформувався як особистість. Фахову освіту та навички здобув в Ясінянській школі художньої обробки  дерева, що на Рахівщині, відтак – в Ужгородському училищі прикладного мистецтва і, звісно,   в товаристві художньої еліти краю, фундаторів закарпатської школи живопису - Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая,Федора  Манайла та їхніх учнів - Ернеста Кондратовича та Золтана Шолтеса, які допомагали порадами та підтримували його пориви  творити саме у дерев’яній скульптурі.

Вісім років працював у майстерні церковного мистецтва в Брно, де вчився різьбі, скульптурі, реставрації, позолочуванню. Тривалий час очолював обласну організацію Спілки художників, три десятки років  присвятив викладанню в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Обирався депутатом  Верховної Ради УРСР,  обласної та міської Рад народних депутатів. Його  невтомна праця відзначена двічі  орденом «Знак пошани». 

Увесь його талант і досвід вилились в неоціненний скарб – роботи, які заворожують донині. Серед них – статуетки та багатофігурні композиції: «На половину», «Весілля. Одягають молоду», «Мати з дітьми», «Поцілунок», «На базарі», »Жінка на коні їде і пряде»,  «Танець-увиванець», «Збирання яблук» тощо. Є серед робіт така, де фігурують 100 осіб. Начувані  краяни також про зроблений ним прекрасний металевий хрестик і вишиту власноруч сорочку. Та його стихією було все ж дерево. З неповторною красою його текстури і відтінків.  Без сумніву, це був талант від Бога.

Сьогодні  на будинку, де народився наш славетний земляк,  представники обласної та районної влад, депутати, художники та односельці відкрили меморіальну дошку на його честь.

Урочисту церемонію з цієї нагоди доручили  заступнику голови облради Андрію Сербайлу та сільському голові  Юрію Боню. Після чого о. Володимир   освятив меморіальну дошку.

 У своєму виступі Андрій Сербайло зазначив, що Василь Свида - художник невичерпного життєлюбства, яскравого таланту та світлого оптимістичного світосприймання. Його роботи прикрашають музеї світу. Їх знають, цінують і люблять за реалістичну, життєву правду, що найперше притаманна його  творчості, і яка  супроводжувала його  завжди, незалежно ні від історичних періодів чи суспільних формацій. Мабуть, за це ім’я Свиди не загубилось через роки, як не зникає і відчуття його присутності в художньому, культурному та громадському житті Закарпаття й зараз. Більше того, з дня на день зростає цінність його щедрого внеску і в день минулий, і в день прийдешній. Адже він увійшов до історії національного образотворчого мистецтва, як один з видатних художників ХХ-го століття з власною, самобутньою і яскраво вираженою мистецькою мовою, а його роботи гідно прикрашають духовну скарбницю українського народу.

Щирими були виступи заступника генерального директора з наукової роботи Національного музею українського народного декоративного мистецтва Людмили Білоус, сільського голови Юрія Боня, племінниці Василя Свиди – Марії Панько, яка подарувала кожному учаснику церемонії нововидану книгу «Родовідними стежками»,  учнів Пацканівської ЗОШ І-ІІ ст.. , а також сина митця – Ярослава Свиди.

На завершення всі учасники заходу відвідали  ілюстровану виставку в сільській бібліотеці та поспілкувалися між собою.

Сьогодні ж в обласному центрі, на пл. Жупанацькій, 3  відкрилась виставка творів та ювілейний вечір, присвячений проведенню  Року Василя Свиди з нагоди сторіччя з дня його народження.

Теги: Свида, Пацканьово

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати