Розмовляти українською угорськомовний іконописець з Чепи навчився в Італії

Раз у раз до нього підходили люди й цікавилися технологією їх виготовлення, а він не втомлювався розповідати про те, як «оживляє» лики святих. Прислухалася до його спілкування, а відтак і сама зав’язала з ним розмову.

Вразило те, що він, угорець за національністю, який здобував освіту в угорськомовній школі, а згодом фахову – в Угорщині, вільно володіє українською. Як не дивно, державну мову рідної йому країни Антон (він же чернець-францисканець брат Тарзиціус), як виявилося, опанував в Італії! Там, у місті Асісі, він вивчав італійську мову та культуру в академії, яку закінчив на «відмінно». Однак, як виявилося, в Італії багато українців. Спілкуючись із ними, й навчився розмовляти українською.

– Коли я ходив до лікарні, – розмірковував майстер іконописання, – то замислився: чому в палатах немає ні хреста, ні картин, ні ікон? Одні голі стіни. Люди, прикуті хворобою до ліжка, бачать перед собою стелю, мух та комарів. Чи не краще, аби пацієнти споглядали лики святих, думали про Бога, про Ісуса, який страждав за нас? У них з’являлася б надія на одужання, сподівання на допомогу Всевишнього, а в молитвах легше було б долати біль, виснаження, тривоги.

…Перед таїнством іконописання Антон тримає піст. До роботи, помолившись, сідає о другій годині ночі. Працює до 9-ї ранку. Писати ікону нелегко – іконописець відтворює на полотні не свої почуття чи краєвиди – мусить дотримуватися канонів теології, яких безліч. Приміром, на іконах немає тіней – в раю все безкінечне, осяяне світлом Божої благодаті. Причому, завданням майстра є навчити чомусь людей, спонукати їх замислитись про вічність і духовність.

Через деякий час майстер працюватиме над виконанням замовлення – розмальовуватиме іконостас для греко-католицької церкви в Ніредьгазі. Виставки полотен іконописця експонувалися здебільшого в Угорщині, двічі – на батьківщині. Пробував свої сили і в живописі та графіці, але серцем прикипів до іконописання, бо це для душі, як молитва. Першу ікону створив у 2000-му році, а відтоді з-під пензля митця один за одним з’являлися його творіння: образи святих – Анни, Ізабелли, Франциска, Йосипа та Тарзиціуса, Іоана Предтечі, архангела Гавриїла, Нерукотворний образ Христа, Божої Матері з маленьким Ісусом. Зрештою, всіх важко й злічити. Наразі вдома близько 30-ти робіт. А скільки ікон, написаних ним, по світу – в Бельгії, Румунії, Італії, Канаді, Німеччині. 

…Коли працює в майстерні, батьки час від часу питають: «Уже готова ікона?». Коли бачать філігранно довершений образ, не ймуть віри: «Антоне, невже це ти створив?». Мабуть, золотими руками майстра мазки на полотнах виводить сам Господь.

Теги: ікона, іконостас

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати