Вівчарський куліш, галушки, вареники, токан і вурда. Та найсмачніше - гуцульська бринза. Заради цього туристи долають тисячі кілометрів. Закарпатці раді старатися. Пан Юрій з невеликого гірського села Біла Церква. Вівчарством займається понад 20 років. Спочатку тримав овець для власних потреб. Пізніше захоплення переросло у бізнес. А отара збільшилася з 20 голів до півтисячі.
Юрій Лебовка, вівчар:
- Ми робимо бринзу, вурду на продаж. Всюди нас запрошують, всюди ми ходимо на ярмарки. Я привіз 300 кілограм сира, 100 кілограм бринзі і 100 кілограм вурди. Тут лишилося десь 10 кілограм. Всьо продав.
Бринза на фестивалі була найпопулярнішим товаром. До Рахова її позвозили з усього Закарпаття. А ще постаралися львівські та прикарпатські сировари. Туристи залюбки купували натуральний продукт.
Оксана Бабій, туристка зі Львова:
- На фестивалі вперше, але вже бували на Закарпатті й пробували бринзу їхню. Дуже подобається
Микола Желяков, турист із Харкова:
- Дужа гарно обслуговують, дають можливість все скуштувати. Просто у захваті.
Екологічність та натуральність - ось у чому головна цінність продукту, кажуть вівчарі. Саме це, на їхню думку, гарантує успіх на ринку та сприяє розвитку галузі.
Юрій Беріндє, сільський голова с. Біла Церква:
- Цей фестиваль якраз ми його і започаткували, щоб популяризувати натуральне. Бо сир, вовна, вурда, м'ясо - це є натуральне.
Утім, рахівський фестиваль спрямований не лише на розвиток вівчарства й туризму. Він популяризує гуцульську культуру і автентичні ремесла. Бо тут і виступи фольклорних колективів, і конкурси - на найкращого ватага, трембітаря і коломийкаря, і вироби народних майстрів на будь-який смак. А насамкінець - вівчарська ватра і феєрверк.
Людмила Співак, Іван Бабущак, Перший Національний