Туристи з Кіровоградської області пливуть Тисою від велятинського мосту до Хуста
За Хустом на березі річки декілька наметів. Біля господарства порається організатор рафтингу Степан Жук, 49 років. Знайомить із базою. Табір обладнаний міні-електростанцією, душовою кабінкою з гарячою водою, біотуалетом. Чергують інструктори.
— 2003-го я захопився рафтингом, — розповідає Степан. — А за рік організували сплав. Степан Жук відкрив в Інтернеті портал ”Диспетчер курортів Закарпаття” (ДКЗ). Торік замовив у столичної фірми чотири укомплектовані катамарани.
— Один комплект — катамаран, намет, матрац, рятувальний жилет, постільна білизна — обійшовся в дві з половиною тисячі доларів, — каже Степан Жук. — Крім того, маємо мікроавтобус, щоб доставляти туристів.
Щодня Жук їздить білою ”газеллю” закарпатськими санаторіями. Звідти забирає бажаючих сплавитися річкою. На базі Степан Жук пропонує туристам прийняти душ з мінеральної води. Потім пригощає обідом — зазвичай, токаном з бринзою. Ситим туристам надягають рятувальні жилети й мікроавтобусом доправляють на початок Хуста. На один катамаран може поміститися вісім рафтерів. Жук визначає, хто які позиції займатиме. Інструктор сідає ззаду — щоб контролювати процес. Стартують рафтери від велятинського моста, а фінішують біля хустського. Це перший етап подорожі ”По Тисі разом”. У ньому брати участь можуть всі бажаючі віком від 5 років.
На початковому етапі туристів навчають, як керувати катамараном, та перевіряють на витривалість. 3 км можна пропливти за 3,5 год. Другий, третій і четвертий етапи складніші й розраховані на тих, хто пройшов перший. За бажанням туриста маршрут може мати протяжність 11–25 км. Тиса під час сплаву постійно змінюється. Катамаран запливає або на мілину, або на велику воду, де глибина річки сягає 4–5 м. Туристам пропонують скупатися.
— Це не екстремальний рафтинг гірськими річками, — переконаний Жук. — Це активний відпочинок для людей. Він безпечний і цікавий. Із фінішу туристів автобусом відвозять на базу, де чекає вечеря — угорська національна страва бограч із баранини. Після неї розваги — кидання дротиків, стріляння з пневматичної рушниці. На завершення програми Жук пропонує кожному учасникові диск з фото- та відеофільмом, іменне посвідчення про право називатися рафтером.
Сніжана РУСИН, "Газета по-українськи"
25 липня 2007р.
Теги: