Пропонована праця у науковому доробку автора – особлива, бо йдеться в ній про найрідніше, про малу Батьківщину, про той рай, оспіваний Шевченком, який для кожного справжнього сина своєї землі залишається серединою світу, осердям, якого тримаєшся і пам’яттю, й душею на крутих серпантинах долі, на підступних життєвих вибоїнах та суспільних перехрестях і в скруті, і в гаразді.
Кожна людина вростає в природно-географічне, історичне і культурно-побутове середовище того населеного пункту, де розташоване її родинне вогнище, домівка, село чи місто, рідний край, в якому сформувалась її свідомість, світовідчуття і світосприймання. Цим засвідчується зв’язок людини з селом чи містом, де вона народилась і виховалась, які сприймаються як «рідне село» чи «рідне місто», «рідний край», «рідна земля».
Родинне гніздо, родинний всесвіт (хата, садиба, село чи місто, сім’я чи родина), що зберігають генетичну міжпоколінну спорідненість людини з її пращурами – це мала Батьківщина кожної людини. У народній традиції вона сприймається як свій, добрий, світлий, радісний світ і протиставляється чужому, незрозумілому, темному, а часто, і злому світу інших населених пунктів, країв та країн. Тому бедевлянці про народжених і вихованих в селі людей, котрі не підтримують зв’язків з односельцями і ріднею, котрі забули свій родовід і своїх пращурів говорять: «Носить його нечиста сила світом», «блудить світом», бо жити на чужині, між чужими людьми – незатишно.
«Історія села Бедевля» охоплює минуле нашого села з найдавніших часів до наших днів. Вона виконана на основі археологічних, писемних і архівних джерел та ряді публікацій. Сподіваюсь, що «Історія села Бедевля» допоможе мешканцям села не лише краще пізнати свою малу Батьківщину і уточнити свій родовід, а й зрозуміти й усвідомити свою роль і місце в процесах сучасного українського націєтворення, в розбудові нашої великої Батьківщини – незалежної України.
Видання присвячене світлій пам’яті Батьків автора – Тиводара («Козини») Петра Васильовича і Тиводар (урод. Вайнагій) Оксани Іванівни.
Михайло Петрович Тиводар – відомий український історик, педагог вищої школи, громадський діяч. Народився 7 лютого 1936 р. в с. Бедевля Тячівського району. Закінчив історичний факультет УжДУ (1958) та аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору і етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР (1965). У 1994 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.». Працював учителем історії Дубівської СШ Тячівського району, а з 1966 р. – в Ужгородському університеті: викладачем (1966-1968), старшим викладачем (1968) та доцентом (1968-1976) кафедри загальної історії; доцентом кафедри УРСР, історіографії та джерелознавства (1976-1988); доцентом (1988-1994), професором (1994-2001, 2004-дотепер), завідувачем кафедри історії стародавнього світу і середніх віків (2001-2004).
М. П. Тиводар автор праць: «Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження» (Київ, 1987; у співавт.), «Історія Ужгорода» (Ужгород, 1993; у співавт.), «Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.: Історико-етнологічне дослідження» (Ужгород, 1994), «Закарпаття: народознавчі роздуми» (Ужгород, 1995), «Етнологія: Навчальний посібник для студентів історичного факультету» (Ужгород, 1998; 2-ге вид. – Львів, 2004; 3-тє вид. – Ужгород, 2010), «Етнографія Закарпаття» (Ужгород, 2011) та чисельних публікацій в періодичних виданнях.
«Історія села Бедевля» побачила світ завдяки щедрій спонсорській підтримці мешканців села, яким сільська рада, автор і видавці складають щиру подяку. А це: Бабич Володимир Михайлович, Дьордяй Віталій Іванович, Костевич Василь Петрович, Палінкаш Олег Михайлович, Поп Микола Миколайович, Ппопович Василь Васильович, Рішко Василь Васильович, Рішко Іван Михайлович, Тиводар Богдан Романович, Тиводар Іван Михайлович, Тиводар Микола Іванович, Тиводар Михайло Васильович, Шелевер Володимир Васильович.