У редакцію «Зеленого Закарпаття» звернувся житель Мукачева з проханням висвітлити історію, свідком якої мимоволі став, та допомогти у вирішенні проблеми хоча б на інформаційному рівні.

Чоловік спостеріг, як з фасаду магазину в центрі міста зруйнували сім ластівчиних гнізд, у яких саме з'явилася малеча. «Ще минулого тижня бачив чотири. Вже три дні тому знайшов лише одне. Від інших залишилися лише мокрі місця».

Мукачівець мав бажання звернутися по допомогу в якісь установи. Однак, зупинило банальне, бо вже звичне в таких випадках, запитання "Куди? Що казати, аби тебе почули?" По-перше, ластівки – не червонокнижні птахи, тому не мають охоронного статусу. По-друге, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», який мав би подібний безлад регулювати, «діє» у нас лише на папері: містами усієї України варварськими методами вирішують проблему безпритульних собак, тож винищенню гнізд птахів ніхто вже й не дивується. Інший законодавчий документ – «Про охорону навколишнього природного середовища», як стверджують самі науковці, надто «розмитий». «Під природніми ресурсами береться щось масове і глобальне. Те, що вони і складаються з кожного представника фауни-флори – про це ніхто не задумовується. А коли вид починає зникати – йому просто надають охоронний статус: заносять до «Червоної», «Зеленої» книг. От так проводиться «природоохоронна справа».

До речі, частенько руйнування пташиних гнізд практикувалося і власниками центральних магазинів Ужгорода. Сьогодні, на превелику радість, тут більшість з них чи то не чіпають взагалі, чи то підкладають під них підставки.

Над вікнами одного і того ж магазину в Ужгороді  

На жаль, такі випадки винищення того, що росте чи живе поряд з людською оселею, є частими. Людям «тісно» поряд з природою. Однак, парадокс: нам хочетья в Європу – туди, де бджолиний вулик на власному балконі люди вважають хорошим дивом і фотофакти цього викладають в мережу. 

До речі, зважаючи на те, що українці – забобонний народ, проблема винищення гнізд птахів біля осель – підприємств є взагалі безглуздою. Ластівка, як відомо, є символом достатку і багатства, голуби – миру і товариства.

То ж що робити, коли такий егоїзм «ріже око»? Справді, можна домагатися, аби Закони вступили у дію. Звичайно, на це може піти безліч часу і сил, і доведеться оббивати не одні пороги. Однак, без зайвого песимізму можна сказати, що і такі «пекельні» зусилля є, частіше, безрезультативними. Нинішній президент Київського товариства захисту тварин Ася Серпінська має неоціненний досвід у боротьбі за права чотирилапих. Зоозахистиця каже: колись велику роботу вдалося зробити, спираючись саме на культурну, екологічну свідомість людей. «Вона і дала силу деяким законам». Зоозахисники «піарили» тодішню столичну проблему з жорстоким поводженням з чотирилапими через соціальні мережі, афіші, банери, на мітингах до тих пір, поки проблема «в'їлася» у свідомість мас: тоді її почули всі.

Тому, побачивши черговий негуманний випадок поводження з живою природою, не потрібно його замовчувати. І навіть якщо на нього,як то зазвичай, ніхто не відреагує, це ж не означає, що він нікому «не ріже вуха». 

Теги: ластівки, гнізда

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати