Берегівський Миромен (ВІДЕО)

Про берегівчанина Миромена (так його називають друзі) чула давно, навіть кілька разів потрапляла на його пісні в інтернеті. Незвичайний стиль, оригінальна мелодія, життєві тексти і справді відразу залишаються в пам’яті. Часом навіть й сама відшуковую пісні Миромена, аби відвести душу від буденних справ і насолодитися гарною мелодією, цікавими текстами молодого автора. До слова, нещодавно Мирослав Гопак разом із мукачівкою Іриною Колесник випустили кліп на спільну пісню «Сни» (див. відео). Отож, з великим задоволенням Мирослав відповів на мої питання...

 – Я думаю, ти серед тих, хто є патріотом свого міста. Чи не так?

– Це саме так. Я виріс тут, у Берегові. Місто дало мені простір для моїх ідей і стало джерелом натхнення, історій про людей, про яких і для яких я пишу. Почуваю себе у нашому місті комфортно, адже тут мої рідні і друзі.

– З чого почалася твоя любов до музики і чи думав колись, що займешся цим професійно?

– Чесно кажучи, ніколи не думав, що колись взагалі буду чимось подібним займатися. Мені завжди подобалася музика, із самого дитинства. У мене є рідний брат, старший від мене на 11 років, який слухав реп, хіп-хоп в 1990-2000 роках. Такий стиль сподобався і мені. А про професійність… Тепер я би хотів цим займатися професійно.

– Перші твої віршовані рядки... Пам’ятаєш їх?

– Перші рядки – це як перші кроки, ти знаєш, що вони в тебе були, але згадати їх важко. Пригадую, що вчився тоді в 5-6 класі і з однокласниками Васею і Пряніком вигадували римовані рядки, не прив’язуючись ні до чого: що бачу – те й пишу. Пам’ятаю, що я завжди любив щось римувати. А от перший більш-менш серйозний трек написав десь у 2006-2007 році.

– Ти пишеш і слова, і музику до своїх пісень?

– Тексти всі мої, і музику пишу теж, хоча музичної освіти немає. Але є й такі пісні, слова для яких пишу під музику друзів. Ось, наприклад, нещодавно випустили альбом разом з другом Васею Яцканичем. Отож наш альбом – велика заслуга молодого, мегаталановитого Васі, який тепер закінчує гімназію.

– Розкажи докладніше про стиль своїх пісень? Чи вносиш у нього нотки новаторства?

– Я пишу хіп-хоп, реп, але не такий, який чуємо і бачимо у голубому екрані. Там йому присвоюють якийсь стереотип, показують спотворену картину: напівоголені дівчата, шикарні авто, купи грошей або ж райони, „трава”, під’їзди. У моїх піснях такого немає. Я пишу про інше, більш схоже до реального життя – правду про людей і для людей. Насамперед цікавить те, що діється навколо мене, події, які мене турбують. Думаю, кожен виконавець – особистість, яка має своє бачення, тому кожен вносить якісь нюанси. Тепер є модне слово „свеґ” – це помітна риса, яка найбільше характеризує людину. Отож так і з моєю музикою: хто вже мав нагоду почути мої пісні, одразу каже,  що це Миро.

– Чи важко було знайти обладнання для створення музичних композицій. І взагалі, що для цього потрібно?

– Важко… Починав з простих навушників до комп’ютера, на яких був мікрофон. З 2006 по 2009 рік все робилося примітивно. Коли тільки починав писати, ми брали музику відомих виконавців і просто зачитували свої тексти на неї. Згодом вирішив піти далі і спробувати щось своє. Відтак скачав програму і почав писати свою музику. На даний момент у мене є міді-дрампеди для семплування і набивання ударних, мікрофон для запису вокалу і хороша звукова карта для якісного запису. Щоправда, аби зробити більш-менш якісний продукт, достатньо трохи мізків і двох рук.

– Чи допомагають тобі батьки, друзі, приятелі у здійсненні твоїх задумів?

– Звісно! Без них і мене б не було. У будь-який момент можу звернутися до них по допомогу чи за порадою – вони не відкажуть. Взагалі, якщо б мій найкращий друг не дав колись свої навушники з мікрофоном, то не було б проекту „Миромен”, за що дуже вдячний йому!

– Українська мова – провідна в твоїх піснях. Чим вона для тебе настільки особлива?

– Я пишу лише українською мовою, адже так мені легше висловлювати свої думки. Рідна мова у мене і вдома, і завжди в думках. Я не бачу причин писати на іншій мові. Якщо ти робиш свою справу класно – то тебе будуть слухати у будь-якій країні незалежно від мови.

– Твоя улюблена пісня. Яка її історія?

– Кожна пісня по-своєму улюблена, нагадує про той чи інший момент у житті. Якщо брати останній альбом „Коннект ЕР”, то найулюбленішою є композиція „Крик”. Точну історію пісні не згадаю тепер, але пам’ятаю, що я сидів просто за ноутбуком, про щось писав і почув дикі крики на вулиці й задумався. Ось так з’явився „Крик. З глибини душі на волю.”

– Де мали можливість виступати і як часто?

– Виступали в рідному місті, Ужгороді та Хусті. Робили презентацію нашого альбому у Львові, за що дякую нашій команді Kickit. Виступаємо наживо – Вася грає, настукує музику на драм-педі наживо, через що кожен раз наші пісні звучать цікавіше, інакше ніж на диску. Виступаємо досить рідко, адже на це впливає брак часу.

– Ти один чи у тебе є команда? Хто вони?

– Взагалі я сам по собі як виконавець, але співпрацюю з багатьма людьми, командами. До прикладу, у нас є „В Підвалі Рекордз” – віртуальний лейбл, студія звукозапису, який я колись започаткував. Сюди приходять люди не тільки з Берегова, а й з Ужгорода, Виноградова. Є Берегівський гурт „ПідЕфектом”, де я є другим учасником гурту, але проект наразі стоїть на паузі. А Kickit – це команда, до якої входять люди з різних кутків України. Вона займається розвитком хіп-хоп культури. Це велика команда до 30 чоловік – це Бі-Бої, рейтери, ДіДжеї, MC, художники, фотографи, бітмейкери, дизайнери. Сьогодні Kickit – це crew (Kickit Crew), музичний лейбл, студія (Kickit Records) і арт-студія (Kickit Art Studio). Наш альбом „Коннект ЕР” вийшов на Kickit Records. Інформацію стосовно проекту можна знайти на нашому сайті – www.kickit.in.ua. Головна ідея Kickit – мир, єдність, любов.

– А звідки виникає твоя поезія? Більше пишеш, коли тобі радісно чи сумно?

– Це стається неочікувано – пишу, коли пишеться, незалежно від настрою. Скоріше створюю нові тексти під впливом якихось подій у моєму житті. Брат каже, що більшість пісень сумні, то мабуть більше пишу, коли сумно, але не помічаю цього.

– Що потрібно, аби стати професіоналом у твоїй справі?

– Мабуть, піднімати техніку читки, грамотно складати тексти, тренувати дикцію, а ще –  поведінка на сцені, контакт зі слухачами. Коли ми були у Львові, то хлопці з Kickit просто розривали технікою, своїм високим рівнем. Думаю, мені ще далеко до них, але все ж стараюся...

– А що ще цікавить крім музики?

– Взагалі я ще працюю програмістом у Будинку дитячої та юнацької творчості, раніше вів навіть гурток інформатики. Крім цього ще малюю, розробляю сайти, фотошоплю, люблю фотографувати. Займаюся усім цим у вільний від музики час.

– Плануєш їй присвятити усе життя?

– Побачимо, але поки що це частинка мого життя, моя головна ціль. Кожен день щось планую, проектую, пишу, записую, удосконалюю...

– Як думаєш, музика зможе забезпечувати і духовно, і матеріально?

– Безумовно, найперше вона повинна і забезпечує духовно. Якщо погано на душі – ми слухаємо музику, якщо весело – теж. Записуючи якусь пісню я вкладаю частинку своєї душі, що напевне робить кожен автор, а слухаючи ту чи іншу композицію ця частинка присутня. Матеріально теж може забезпечити, просто це питання часу. Не можливо отримати все і одразу, для цього потрібно працювати.

– Чи маєш свій альбом, або ж коли матимеш?

– 23 листопада 2012 року вийшов наш альбом „Миромен і Зерон – Коннект EP” на лейблі Kickit Records. Вся музика на альбомі Васі Яцканича (Зерон). Працювали над альбомом більше року, виточували кожен звук, шукали цікаве звучання. Альбом вийшов класичним, без модних звуків, вокал записували вдома, зведення робили на простих колонках. Ми зробили маленький тираж, близько 100 штук роздали нашим друзям. Відбулася також маленька закрита презентація на мій день народження. Далі альбом презентували у Львові, а вже повернулися в Берегово і виступили для більшої аудиторії. Відрадно, що і в інтернеті із середини лютого наш альбом прослухали більше 1600 разів. Тепер настала черга для мого сольного альбому, який наразі готується.

– Що б побажав тим співакам і композиторам, які роблять лише перші кроки в музичній кар’єрі?

– Найперше ніколи не здаватися і впевнено рухатися вперед. Не завжди настільки важливо, що люди кажуть, якщо ти маєш свою мрію – то йди до неї! Не варто стояти на місці, потрібно завжди розвиватися, аналізувати помилки, виправляти їх і завжди самовдосконалюватися, прагнути бути кращим. Адже меж у цьому, на мою думку, ніколи немає. Не варто завжди шукати легких шляхів – вони бажань не виконують. Потрібні зусилля, сила волі, натхнення і бажання жити і щось творити – тільки тоді збуваються усі найзаповітніші мрії.

– Дякую тобі за цікаву розмову. Бажаю творчих злетів і нових композицій. Маю надію, що твоє ім’я, Миромен, стане відомим не тільки в регіоні, але й далеко за його межами. Відчувається, що твої пісні написані з душею, про правду життя, а тому інтригують, долинають до сердець слухачів. Працюй у тому ж дусі, і віриться, що вже скоро тебе можна буде побачити на великій сцені. Адже зазвичай такі молоді таланти, як ти, не залишаються непоміченими...

Теги: Миромен, Мирослав Гопак

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати