«У нас так заведено, мама моя в дитинстві нам таке робила, і я так роблю, - розповідає верховинка Марія Шимоня, - Ці пасочки називаються «потята». Дітям від них велика втіха. Ліпимо пташок, а замість очей вставляємо квасолинки».
Позаяк випікання – процес найвідповідальніший, господиня перевіряє, чи добре розжарена піч. Водночас важливо, аби не було і занадто гаряче.
«Щоб провірити, чи не надто розжарена піч, кидаю в неї білої муки, - каже пані Марія. - Дивлюся: якщо скоро згорає – значить треба ще почекати, якщо ні – то можна саджати паски пектися».
Найвідповідальніші господині, щоб перевірити, чи готова піч прийняти паску, перевіряють температуру рукою: кажуть – якщо витримуєш протримати руки і полічити до 14-ти, можеш саджати хліб.
Хлібини вкладають одна за одною, хрестячи кожну, щоб вдалася. Печуть паски до години часу – 45 хвилин.
У кожного доброго господаря вдома є піч. У Колочаві переконані: найсмачніші страви – саме з печі.
«Якщо борщ, голубці чи хліб готувати у печі, то страва має особливу, позитивну енергетику», - говорить мешканець села Олександр Шимоня.
ZIK