«Це ж яке життя ти мав прожити, Василю, що навіть полин тобі видається солодким», – таким жартом привітав письменника один із друзів. А літературознавець Олександра Ігнатович пригадала про монаха Прохора, який випікав хліб з лободи, і з Божої милості той ставав смачним і солодким.
Привітали поета директор бібліотеки Людмила Григаш, начальник управління культури Закарпатської ОДА Юрій Глеба, письменники Дмитро Кешеля, науковці-історики Ігор Ліхтей, Сергій Федака, журналіст Іван Вашкеба, директор та редактор видавництва «Карпати» Віктор Браславець та Борис Кушнір…
І таким чином всі вони гуртом таки змалювали портрет письменника. Це і «королівське» дитинство, і гарна літературна юність, і державна служба, і творче сьогодення.
Зокрема, Дмитро Кешеля відзначив волелюбність нових творів поета. «Ніби все життя тебе тримали у в’язниці, а зараз випустили. І ти говориш все, що хочеш», – резюмував відомий прозаїк. Натомість Борис Кушнір прочитав одну з ранніх поезій Василя Густі про смереку. Якщо ти високий, тобі судилася сокира – такий лейтмотив поезії. І незбагненно, яким дивом за радянських часів не «зарубали» вірш такої напруги.
А співак Петро Матій ще й родом з тієї Притисянщини, що й Василь Густі. Він виконав пісні на слова Василя Густі і жартома та всерйоз нагадав поету про це щире земляцтво.
Натомість Василь Петрович прочитав нові поезії, які пронизані новими настроями та вітром свободи.
МАРИЯ 2013-03-23 / 10:33:24
Прохання до Густі і до усіх писак не надсилати в школи для примусової реалізації. Особливо просиме про се очільницю ЗІППО, підлеглі якої лише тим і займаються, що надсилають по всім куточкам Закарпаття якусь макуулатуру, яку вчителі мають купувати. Для того є магазини, шановні. Де податкова? Де прокуратура, Де інші структури, які будують нормальну державу?