Олександр Мінець: “Всі тату тимчасові, їхня тривалість — людське життя”

— В один момент мені закортіло зробити незворотній малюнок на шкірі. Почав звісно з себе: голка, туш. Після цього знайшлися приятелі, які теж хотіли мати тату. Згодом я зробив собі першу машинку, далі вдосконалював конструкцію, роботи стали виходити краще, проте до професійного рівня їм було ще дуже далеко. Трохи попрактикував в армії: охочих надати свою шкіру завжди вистачало, але я дуже радий, що не наробив у той час багато «партаків». Після того я працював на різних роботах, які зовсім не любив, тому, чесно кажучи, робітник із мене був такий собі. А у вільний час я періодично займався татуюванням і мріяв про власну студію і професійне обладнання. Тоді я відкрив для себе інтернет, а в ньому знайшов однодумців та інформацію, це був 2002-ий рік. А ще через рік, я прийняв рішення про те, що в цьому житті я хочу займатися саме татуюванням і нічим іншим. Як завжди, з великим полегшенням я звільнився з чергової роботи, і через короткий час все змінилося — знайшлися люди, які допомогли мені розпочати роботу на новому рівні, в мене з’явилося обладнання, а згодом —  і студія. З того самого часу я займаюся улюбленою справою і заробляю нею на життя.

— У тебе є художня освіта і, взагалі, вона потрібна у цій справі?

— Художньої освіти у мене немає, я люблю малювати з дитинства, пару років походив до дитячої художньої студії, але, відверто кажучи, на початку кар’єри малював досить слабо. Можна сказати, що малювати і татуювати вчився паралельно. І тепер продовжую, беру уроки малюнку. Академічних знань часом дуже бракує. І малювати я стараюся частіше, останні роки працюю, переважно, за власними ескізами. Я помітив таку закономірність — другий ескіз здебільшого кращий за перший.

— Як щодо хвилювання, не боявся, що під час роботи щось піде не так?

— На початку діяльності перед сеансом завжди хвилювався, руки, бувало, тряслися. Лише в процесі роботи заспокоювався. Згодом прийшла впевненість у тому, що роблю.

«Татуювання було і залишається ритуалом, який супроводжується болем»

— Сам процес татуювання досить болісний. Можеш пояснити як люди один раз відчувши цей біль, погоджуються на нього знову і знову?

— Особисто я татуювання дуже люблю, з ним пов’язане моє життя. Біль не зупиняє, для того, щоб носити на собі тату необхідно пройти певне випробування. Татуювання було і залишається ритуалом, який супроводжується болем і нікуди від цього не дінешся. Це власне один із тих моментів, які утримують більшу частину людей. Як кажуть, татуювання — це боляче, дорого і назавжди. Отже, люди, які не готові прийняти ці три умови і не наважуються на тату.

Що стосується болю, то у випадку з тату — це біль плідний: ти бачиш, що з кожною миттю на твоєму тілі завдяки цьому болю з’являється щось нове, що буде з тобою до кінця життя. Насправді, нове татуювання дає свіжі відчуття місяць-два, а потім до нього звикаєш, око замилюється і далі практично не помічаєш, що на тобі щось намальовано. Тому люди часто прагнуть викликати це відчуття знову і знову. Захоплюючий процес виходить.

— Що ти відповідаєш людям, коли просять тебе зробити тимчасове тату?

— Я відповідаю їм, що всі тату тимчасові. Ця тимчасовість, як правило, обмежується тривалістю життя людини, яка її носить, ну ще лазерне виведення чи перекриття здатні змінити ситуацію.

— І часто до тебе звертаються з проханням видалити тату за допомогою лазера?

— Досить часто. Річ у тім, що поганих татуювань у світі в тисячі разів більше, ніж хороших. Так було, і, напевно, буде завжди: популярність тату росте, відповідно з’являється все більше як хороших майстрів, художників, так і «партачників», які теж мають своїх клієнтів. Тому видалення завжди актуальне. Однак не все так просто, адже видалити можна далеко не кожне тату. На успішність видалення впливають багато факторів. У будь-якому разі, це досить тривала і дорога процедура. Не завжди тату йде повністю і безслідно. Отже, в більшості випадків, лазер використовується у нас для підготовки старих та неякісних татуювань до подальшого перекриття.

«Тату як явище існує більше шести тисяч років і, на мій погляд, воно саме по собі за межами будь-якої моди»

— А фактор моди на татуювання не впливає? Можна говорити про існування моди в тату?

— Звичайно, мода на татуювання існує, і вона змінюється, але це поверхневе явище, неглибоке. Мода стосується людей, які думають на рівні: «всі тепер роблять собі маленькі написи на латині, треба і мені таке». Але тату як явище існує більше шести тисяч років і, на мій погляд, воно саме по собі за межами будь-якої моди. Хоча можу відзначити, що з кожним роком зацікавлення до татуювання стабільно зростає. Все більше людей думають про тату і роблять їх на власному тілі, це тепер практично мейнстрім.

— Татуювання яких стилів тобі найбільше імпонують?

— Загалом мені подобаються всі традиційні стилі — японський, американський, племенні тату. Вони перевірені часом і завжди ефектно виглядатимуть на тілі. Такі татуювання не старіють і не втрачають популярність. Японський стиль більшою мірою вплинув на розвиток сучасних напрямів татуювання, сам по собі він довершено лаконічний і гармонійний. Мені здається, що я ще трохи не доріс до традиційної Японії, роблю часом стилізації під неї. Є в мене роботи в стилі «олдскул», він мене захоплює своєю простотою і виразністю, можливістю малими засобами  висловити і втілити будь-яку ідею. Подобається і сучасна його трактовка — західний неотрадиціоналізм. А взагалі, я тяжію до ілюстративного тату — поза межами певних стилів. Роблю, звісно, і біомеханіку чи органіку, реалізм із фото, орнаменталістику і таке інше.

— А часто тебе дивують бажання чи ідеї щодо татуювання клієнтів?

— Найбільше мене дивує легковажний підхід і ставлення до тату, а також бажання зробити тату “як у когось”, тобто наслідування і копіювання чиєїсь роботи. Тату — це явище, яке покликане підкреслювати індивідуальність людини, а не уподібнювати до когось. На жаль, мушу констатувати, що більшість таки прагне бути на когось схожими, стадні почуття. Я намагаюся відмовляти людей від таких речей або просто відмовляюся їх робити.

Звичайно, деякі ідеї клієнтів викликають у мене подив, але оригінальним ідеям я завжди радий. Я люблю працювати з розумними людьми, людьми, які думають і мають власні ідеї. Важко з клієнтами, які не знають, що хочуть, але і з них можна витягнути якісь їх уподобання, які можуть наштовхнути на ідеї. В таких випадках, я завжди раджу дивитися побільше не лише хороших тату-робіт, а й, до прикладу, картин, робіт художників, дизайнерів, фотографів.

«Не можна сказати скільки коштує квадратний сантиметр тату, так само, як не можна вирахувати скільки буде коштувати квадратний сантиметр картини художника»

— Є якісь закономірності серед вподобань клієнтів?

— Всі клієнти різні, і простежити закономірність важко. Єдине, що можу сказати, коли мова йде про перше тату, більшість хоче зробити щось маленьке. Бояться зробити завелике. Хоча, я не зустрічав ще людей, для яких татуювання було б занадто великим, натомість замалі татуювання, негармонійні і нечитабельні зустрічаються на кожному кроці. Потрібно зважати, що для будь-якого місця на тілі є адекватні розміри тату, адже важливо, щоб татуювання було гарно вписане в тіло, пасувало його лініям. Маленькі тату, позбавлені і масштабу, і читабельності, не мають ефектності. Крім того, треба враховувати той факт, що з часом тату, навіть професійно зроблене, трохи підпливає, і маленькі деталі можуть просто загубитися.

— Як особисто ти визначаєш вартість тату-роботи?

— В основі ціноутворення татуювання лежить час, витрачений на роботу, у когось ціна визначається погодинно, у когось — за кожен сеанс. Відіграє певну роль і зацікавленість майстра в тому чи іншому сюжеті чи стилі.

— Що маєш на увазі?

— Я не бачу сенсу розмінювати життя на те, що мені не подобається. Давно помітив, коли ти робиш роботу без зацікавлення, такий заробіток не йде на користь. Від гарної цікавої роботи я відчуваю емоційний підйом і виникає бажання працювати ще і ще, а якщо все це лише заради грошей — в душі потім якась порожнеча. Енергію втрачаю.

— А звідки пішла тенденція визначати вартість тату за квадратними сантиметрами?

— Я думаю, що все через те, що раніше татуювання було ремісництвом, художників у цій сфері було небагато, і, відповідно, загальний художній рівень таких робіт був низький, власне тому цінову політику визначала татуйована площа, а не якість, майстерність і художній підхід до роботи. Сьогодні все по-іншому, нікому ж не спадає на думку визначити скільки буде коштувати квадратний сантиметр картини художника. Так само і з татуюванням.

— Що порадиш тим, хто ще не наважився на тату або сумнівається у чомусь?

— До тату необхідно підходити свідомо і виважено. Ідею бажано перевірити часом, не спішити з її втіленням на шкірі. Адже процес є незворотнім, і необдумані тату викличуть розчарування, позбутися якого буде вкрай нелегко. Бажано зорієнтуватися у стилях і напрямках, набути певного кругозору як в тату, так і в мистецтві взагалі. Ну і, звичайно, важливим є правильний вибір майстра. Інтернет надає масу інформації — шукайте татуювальника, який працює в потрібному вам стилі, вивчайте його портфоліо, спілкуйтеся з його клієнтами, адже цій людині ви збираєтесь довірити свою шкіру, і це рішення вплине на ваше подальше життя.