Храм без жодного цвяха збудували 1745-го року місцеві майстри. Вже майже 300 років ця церква – діюча. І єдина в селі. Навіть за радянських часів тут не переставали правити.
Храм стоїть під Ужоцьким перевалом і вражає гармонією з тутешнім ландшафтом. Обрисами триверха церква повторює контури гір, що її оточують. Це одна з найцікавіших споруд бойківського стилю. Старовинне різьблення та фігурні проходи добре збереглися.
60-річний Василь Цап у церкві за дзвонаря. Поряд із унікальним храмом – квадратна двоярусна дзвіниця. Чоловік показує дзвін, на століття старший за церкву. Каже: спочатку храм був греко-католицьким і стояв трошки вище, на пагорбі. Туди важко було підходити взимку і церкву на великих дерев’яних колодах перекотили донизу. Там вона стоїть донині.
30 років тому церкву перекрили. Старе і зогниле гонтя замінили на нове, пояснює дзвонар. Селяни власним коштом століттями охороняли і доглядали свою духовну обитель. Унікальний іконостас, головний вівтар, ікони та стародруки XVII століття добре збереглися.
Та всю красу дерев’яної частини інтер’єру храму селяни заховали за картоном і пластиком. Ним обшили дивовижну стелю та стіни, щоб тепліше було взимку. Це все треба зняти, кажуть фахівці. Щоб повернути церкві первозданний вигляд. Навіть бетонні доріжки слід замінити кам’яними. А з даху дзвіниці зняти бляху і покрити дерев’яними шинглями. Як було колись.
«Треба звільнити цю церкву від тої пластикової оббивки, яка зроблена там. Багато дуже матеріалів, які не є характерними для неї», - вважає головний спеціаліст управління культури з питань охорони культурної спадщини Закарпатської обласної держадміністрації Томаш Сопко.
Частина мешканців Ужка боїться, що ЮНЕСКО забере від них церкву. І перетворить на музей. Про нову обитель люди навіть думати не хочуть. Кажуть: такої особливої аури, як у їхньому храмі, в іншому - не буде.
Інші селяни тішаться, що їхня церква може потрапити до переліку шедеврів світової спадщини. Тоді її точно не знищить час.
«То є нормально, щоби зберігати пам’ятки. І взагалі не церкву, а пам’ятники зберігати для наших дітей, щоб вони знали як батьки, прадіди, предки їх жили», - каже мешканка села Ужок Марія Мадяр.
На місце у списку видатних культурних надбань людства претендують 8 дерев’яних українських храмів. Ще стільки ж – на території сусідньої Польщі.
Чи здобуде світове культурне визнання храм Святого Михаїла у селі Ужок - визначать через рік. Щоб повернути дерев’яному витвору архітектури первозданний вигляд, треба майже мільйон двісті тисяч гривень. Частину грошей уже виділили з обласного бюджету. Місцеві чиновники сподіваються на окреме фінансування з боку держави.