Закарпатська вчителька видала третю книгу

Це – кредо невтомної освітянки, яка бачить своїм найголовнішим завданням віднаходити загублене, пригадувати забуте, воскрешати нетлінне, відроджувати заповітне національної культури, глибинного духовного світу рідного народу. Першочергово кожен словесник, вважає вона, повинен забезпечувати живе спілкування з творцями літератури і їх спадщиною, бо це благотворно впливає на формування світоглядних позицій та естетичних смаків школярів. Тому її вихованці зустрічаються з письменниками на уроках і заняттях гуртка, самі неодноразово відвідують мистецькі акції, стають організаторами та активними їх учасниками, контактують з обласною організацією Національної спілки письменників України, наснажуються живим дотиком до Вічного...

Довгий шлях до читача здолала ця книжка. На те були об’єктивні і суб’єктивні причини.

Але найболючішою і найдовшою затримкою став відхід у кращі світи Івана Юрійовича Рекіти – найріднішої людини для авторки, доброго і щедрого педагога, благородного і мудрого освітянина, відчайдушного продюсера і переконливого лобіста пропонованого видання, врешті нашого щирого друга, перед котрим завинили тим, що не дочекав він потримати в руках «Словотворення»… Проте в цій книжці, написаній Ганною Іванівною, велика частина душі її вінчаного мужа: у ній – потужна енергетика ЙОГО любові до не завжди легкого життя і не такого вже досконалого світу, надзвичайна конденсація ЙОГО віри у таке нетривке життя і такий непевний світ, титанічна акумуляція ЙОГО надії на потрібність саме такого життя у такому світі…

І як би не квиліла душа – на те вона жива, як би не тисло серце – ачей воно любить, – м у с и т ь бути так… Бо для Рекітів життя – це не свічка, яка палахкотить і гріє, та при тому стікає воском… Для Рекітів життя – це «дивний факел» (Бернард Шоу), що потрапив до їхніх рук лише на мить, а вони змусили той смолоскип розгорітися і стати світочем, а далі запалати ще яскравіше, щоб передати вже Величне Світло Добра наступним поколінням…

Відкриває книгу передмова Наталії Ребрик «Слово про “Словотворення”», в якій зокрема зазначено: «Книжка “Словотворення” Ганни Іванівни Рекіти – це не тільки надбання багатьох років, педагогічний, науковий, мистецький досвід учителя, дослідника, письменника, а й свого роду повернення боргів, потреба висловитись, поділитись набутим, обов’язок розповісти про речі, відомі тільки небагатьом, бажання передати нащадкам «Величне Світло Добра», врешті, самоутвердитись, переконатись у самодостатності, усвідомити, що вже зроблено і чого ще треба досягти…».

Книгу складають п’ять окремих розділів: «Лабораторія слова» (Навчально-методичний доробок), «Територія слова» (Науковий доробок), «Освідчення слова» (Літературний доробок), «Енергетика слова» (Епістолярний набуток), «Відгомін слова» (Вікове надбання), фотоілюстрації, а також бібліографія видань та публікацій Ганни Рекіти в наукових збірниках і ЗМІ.

Пропоноване видання покликане якнайповніше представити широкій читацькій аудиторії життєвий і творчий набуток Ганни Рекіти як вчителя-словесника, письменниці, громадської діячки.

Теги: Рекіти, Словотворення, книга

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати