В Ужгороді виявлено інший вимір – «пінкфлойдівський»,

Якщо в п’ятницю, 20 липня, прогулюючись містом, Ви раптом почули відлуння пісень гурту «Pink Floyd» у живому виконанні – не дивуйтеся, це хороша прикмета і свідчить про те, що у Вас тонкий музикальний слух. Але якщо Ви не повірили своїм вухам чи просто вирішили не йти на звук і не побачили шаленого дійства під згадану музику на сцені ужгородського амфітеатру, то Ви таки дещо проґавили… Бо, як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути, в чому мали змогу переконатися відвідувачі даного культурного заходу, яких було близько 700.

Інформація про трибютний шоу-концерт, присвячений творчості Роджера Уотерса (екс-учасника гурту «Pink Floyd»), завчасно поширювалася за допомогою засобів масової інформації та соціальних мереж, крім того було запущено промо-ролик концерту на проекторі готелю «Ужгород», також були розвішені афіші в кількох куточках Ужгорода, зокрема в театрі ляльок «Бавка», де й можна було придбати квитки. Тож всі, хто читають інтернет- чи друковані видання, дивляться телебачення, слухають радіо, користуються соціальними мережами або відвідують театр ляльок чи принаймні час від часу проходять повз нього, мали змогу дізнатися про заплановане дійство.

Ініціатор та головний герой музичного перформенсу – широко відомий у вузьких мистецьких колах Ужгорода, а то й половини України різносторонній творчий експериментатор із музичною освітою – Дмитро Павлов. Він же Дим, мультиінструменталіст, композитор-виконавець, невгамовний затійник та організатор епатажних мистецьких проектів. Як талановитий творчий діяч він до всього підходить сміливо, натхненно і дуже неординарно. Павлов підібрав 12 концептуальних композицій гурту «Pink Floyd», об'єднав тематику концертів Роджера Уотерса  «The Wall» та «In The Flesh» і подав їх у власному театралізованому баченні. Цією подією він мав на меті через своє сприйняття донести до ужгородців філософію легендарної музики Роджера Уотерса, створити інтелектуальне музичне свято для рідного міста.

Про те, що довгоочікуваний концерт був грандіозним, феєричним, масштабним, яскравим, видовищним уже багаторазово згадувалося в ЗМІ. За спогляданням дійства психологічний стан публіки змінювався в такому діапазоні: від інтриги до шоку і навпаки… Що тільки не відбувалося на сцені амфітеатру та довкола неї у радіусі кількох метрів протягом годинного музичного шоу:  драйвовий проїзд байкерів, військової вантажівки а-ля американський позашляховик, вихід вартових, виступ атлетів, різноманітні шоу: вогню, світлодіодів та лазерів; граючи свої ролі, з'являлись харизматичні персонажі: навіжений учитель з указкою, який згодом пропускає через м’ясорубку шмат м'яса та демонстративно розбиває тарілку (прикмета?), сивий чоловік, що несе кольорові банки, чоловік із «Деревом часу» в руках як натяк на плинність часу, молодики у класичних костюмах та протигазах, науковці-лаборанти, що проводять досліди під мікроскопом, чорна постать з ліхтариком в невідомих пошуках… І нарешті депресивний герой у своїй декоративній кімнаті зі зручностями (кріслом, телевізором, телефоном, радіоприймачем, швейною машинкою, торшером, дзеркалом) чи то пак незручностями, які він згодом розбиває, після чого його забирають люди у білих халатах, а він продовжує свій спів у кареті швидкої допомоги… Однак все це божевілля на сцені, хоча й інтерпретоване Дмитром, але виправдане тематикою концерту та відповідає концепціям композицій - це добре розуміють ті, хто близько знайомі з творчістю гурту «Pink Floyd». Для створення відповідної атмосфери весь концерт супроводжувався психоделічними відеорядами із музичного кінофільму «The Wall». На завершення – нічне небо ловило феєрверки зі сцени, а сцена з учасниками – оплески глядачів.

Дух легендарної музики Роджера Уотерса опанував амфітеатр на час концерту, Дмитрові та його численній команді вдалося перенести публіку в «пінкфлойдівський» вимір – вимір всепоглинаючої музики, яка своїм об'ємним звучанням не тільки пронизує слух, а й долинає до потаємних глибин підсвідомості, адже «ми самі стаємо музикою, поки вона грає.»

Опитування думки глядачів, серед яких можна було зустріти представників різних вікових категорій та навіть різних регіонів України (гості міста, які приїхали спеціально на концерт) дозволяє стверджувати, що навіть якщо дійство не кожному було зрозуміле у всьому своєму смисловому навантаженні, то цікавим воно було для всіх присутніх, незалежно від віку та рівня свідомості. «Мені було цікаво дивитися, я не хотіла йти додому. Я би підтанцьовувала на сцені під музику, бо давно займаюся танцями.», – так прокоментувала свої враження від побаченого одна з наймолодших глядачів – 9-річна Еля Фільо, яка прийшла на концерт із дідусем – поціновувачем якісної музики.

Володимир Васильович, пенсіонер:

«У мене враження тільки позитивні. Це музика моєї молодості, я ціную якісну серйозну музику. Знімаю шапку перед цим молодим музикантом, у нього велике майбутнє! Але такому таланту треба спонсорську підтримку. Хлопець - молодець, добре відчуває музику, в нього чудовий вокал (навіть голос схожий на оригінального виконавця композицій), вміло співає англійською, а ще має хороший музикальний смак, підібрав гарні композиції і зробив справжнє змістовне шоу, за яким цікаво було спостерігати. Мені дуже сподобалося, буду спостерігати за його подальшими проектами.»

Діана Коротєєва, Луцьк:

«Мені дуже сподобалась атмосфера дійства. Сподобалось те, що серед глядачів були люди різного віку. Я вважаю, що цей концерт насправді вартував дорожче, ніж 30 грн за квиток… Шкода, що в нас у Луцьку не організовуються такі заходи. Якщо буде відбуватися щось подібне в Ужгороді, я б приїхала за хорошими враженнями.»

Аня Колісник, Київ:

«Все було круто. Вражена цим багатоаспектним, масштабним і самобутнім заходом. Шоу було неповторним, сподобалось поєднання театралізованого дійства на сцені з легендарною музикою гурту «Pink Floyd.»

Олег Михайлецький, Чернівці:

«Найбільше запам'ятався цікавий чоловік з кольоровими банками, викликав асоціації з образом Орфея. Дві банки в руках чоловіка – як дві реальності: синя і червона, а він ніби пропонував вибір між цими реальностями. Гарною була боротьба двох вогняних сутностей, яку зобразили на сцені дівчата із фаєр-шоу. Також сподобалося світлодіодне шоу та виступ акробатів. Виїзди різних автомобілів до сцени створювали атмосферу розширення сценічного простору, особливо яскраво розпочали шоу-концерт своїм запальним проїздом байкери. Взагалі все було круто, я вражений талантом Дмитра Павлова як виконавця, актора та організатора такого дійства.»

Щодо учасників шоу-концерту, то єдине, що більшості з них не сподобалось – це неможливість через перебування на сцені та за кулісами повноцінно побачити шоу в якості глядача… Але оскільки існування фізичного тіла людини в двох місцях одночасно поки що недоступне, то участь у цікавому творчому проекті варта того, щоб згодом очікувати вихід відеозапису дійства. Тож якщо донедавна усі зацікавлені з нетерпінням чекали на шоу-концерт, то зараз ця категорія осіб в очікуванні ДВД-версії, яка повинна вийти у світ зовсім невдовзі - уже через місяць.

А 20 липня 2012 року сміливо можна позначити червоним кольором у календарі культурних подій міста, адже цей день став справжнім музичним святом для Ужгорода, яке святкували всі, хто вірять у музику в усій її сутності. Дякуємо Дмитру Павлову за «IN THE FLESH!», який довів, що «генії у плоті» таки існують і проживають не тільки в далекій батьківщині якісної музики - Великобританії, а й у маленькому українському місті Ужгороді, а це, звичайно, хороша прикмета.

Тепер Дмитра можна назвати «ужгородським Роджером Уотерсом», але це ненадовго, оскільки Павлов завжди сповнений енергії та ідей, а ще має звичку надавати останнім швидкісного втілення у життя. Тож хто знає, іменем якої музичної легенди ми назвемо Дмитра після його наступного трибютного шоу-концерту.

P.S. Кажуть, відкривати таємниці – хороша прикмета, тож скажу по секрету, що Дмитро вже готується до музичної шоу-презентації свого дебютного кліпу на одну із авторських композицій «Down On Earth», зйомки якого відбувалися на околицях Ужгорода впродовж минулих літа та осені. Те, що кліп обіцяє бути атмосферним, чарівним, особливим та незвичайним, доказів не потребує - цю аксіому зрозуміли усі, хто бачили фотографії та відеозаписи робочого процесу зйомок на персональній сторінці Дмитра в соціальних мережах чи в інтернет-виданнях та вже знайомі з його попередніми творчими проектами.

Теги: Pink Floyd

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати