Це мій безстроковий проект.
Проект… Дивно називати так мандрівки улюбленим краєм і знайомства з людьми, які живуть на цій землі. Але…
Іноді бачиш лице. Лице, на якому зупиняється погляд. Лице, яке надовго залишається в пам’яті. І хочеться, щоб це лице, лице простої людини, побачили інші.
Тому це проект… Проект, що триває.
Бо тривають зустрічі з людьми, які й є Закарпаттям. Далі буде…
ostwik 2010-08-08 / 01:26:00
Гарно. Від душі. Чорно-білі, як доля.
Читачка 2010-05-26 / 12:45:00
анонімові
Так, це правдиві обличчя Закарпаття.
Одні з багатьох його облич.
зрозуміло, що тільки цими людьми проект автора не обмежується.
але й вони - прекрасні. Бо справжні.
хотілося б побачити ще. наприклад, дітей із глибинки...
ромашка 2010-05-26 / 11:10:00
А мені подобається!!!! Вам образливо за ці, на міг погляд, прекрасні обличчя закарпатців???? Можливо, ви вважаєте, що вашим обличчям можна пишатися??? Пишатися треба необличчями, а людьми!!!!!!!
2010-05-26 / 10:45:00
Це обличчя Закарпаття? Сільські хлопи на фоні дерев'яного хліву чи розбитої хати, овець і корів? І лише це обличчя Закарпаття? І чим тут пишатися? Образливо за нього...
сорри 2010-05-24 / 13:37:00
Це не минуле Закарпаття, це його сьогодення. Просто, інший його вимір. Одне з його сьогодень. Якого справді стає все менше...
:( 2010-05-24 / 13:04:00
це вже минуле Закарпаття, таких залишилось - одиниці.
Олег Диба 2010-05-22 / 17:27:00
Я, Сергію, звик не дуже довіряти(ся) людям. Маю таку ваду :). Але люди на твоїх фото - то якийсь інший вимір. Вони ніби позбавлені всіх тих недоліків, якими переповнений світ людей. Не ангели. Не красені. Такі. як є. І, водночас, якісь інші, ніж навіть їх же аналоги у житті. Не обтяжені тягарем реалій, буденності. Це добре. В чомусь навіть чудово. Хочиться бачити інших людей. Хочеться в них вірити...
Олег Колесник 2010-05-21 / 23:07:00
Молодець, Сергій! Дуже гарний проект! Задушевний