Закарпаття онлайн » Блоги » Олександр Ворошилов

Катинь: 1940-2010

Неймовірно, але ще недавно, згідно опитувань, більшість росіян (мабуть, так само і українців) не знали, що відбувалося у квітні 1940 року у Катинському лісі поблизу російського Смоленська. Катинь часто плутали з Хатинню - білоруським селом, де нацисти спалили живцем всіх мешканців. Так вже спрацювала радянська пропаганда - події у Катині ніколи не згадувати...

Катинь: 1940-2010
1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна: гітлерівська Німеччина напала на Польщу, порушивши договір про ненапад від 1934 року. А вже 17 вересня, згідно таємних перемовин, у східні області Польщі вступили війська Червоної Армії, які нібито мали захистити (цікаво від кого?) білоруське та українське населення, яке тут проживало. Тодішнє радянське керівництво неофіційно назвало цю військову операцію "четвертим розподілом Польщі".
 
Звісно, що нікого захищати на території Польщі не збиралися. Натомість пронеслася хвиля арештів. В першу чергу арештовували польських офіцерів і "підозрілих". Сталіну вочевидь потрібно було просто "обезголовити" країну, залишити її без керівництва, аби потім контролювати величезну територію сусідньої держави, на яку вже давно точив зуби.
 
19 вересня 1939 року було терміново створено Управління по справам військовополонених та інтернованих при НКВС. Було організовано 8 таборів для утримання польських військовополонених. Частину арештованих передали Німеччині, а іншу, в основному, офіцерів польської армії, перевезли у концтабори, що були сформовані на території Радянського Союзу. Офіцерів у товарних вагонах повезли у Старобельск (під Харковом), Козельськ та Осташково (територія нинішньої Росії). Багатьох з молодших чинів відправили до Сибіру.
 
3 березня за підписом комісара внутрішніх справ Л. Берії виходить документ, де йдеться про те, що справи "колишніх польських офіцерів, чиновників і перебіжчиків" слід передивитися і ... всіх винних розстріляти.
Їх страчували методично і цілеспрямовано з квітня по травень 1940 року. За даними КДБ всього було розстріляно 21 857 чоловік. З них у Смоленській області (Катинь) - 4 421 людину, у Харкові (Старобельск) - 3 820 чоловік, у Калинині - 6 311 чоловік, у інших таборах і тюрмах на  Україні та Білорусії - 7 305... Слід сказати, що серед польських офіцерів було багато непрофесійних військових. Це були мобілізовані інженери, журналісти, адвокати, вчителя, лікарі - практично авангард, еліта і цвіт нації.
Місце масового розстрілу польських офіцерів у Катині більш відоме загалу, оскільки навколо нього вже у лютому 1943 року почалися політичні спекуляції. Першу публічну ексгумацію провели німці, аби показати світові жахи, які коїли війська НКВС. Тим самим вони планували виправдати власні жахливі злочини. У 1944 році радянська комісія, яка розслідувала справу, в свою чергу поклала всю провину на німців. Основним доказом було те, що полонених розстрілювали з німецької зброї - пістолетів "Вальтер" і "Браунінг". На Нюрнберзькому процесі, де відбувався суд над нацистськими злочинцями, розгляд Катиньської справи зайшов у глухий кут. Комісія Конгресу США у 1952 році дійшла висновку, що масовий розстріл польських офіцерів здійснювали органи НКВС. Однак справу, яка загрожувала Міжнародним трибуналом, знову поховали. І лише 13 квітня 1990 року в епоху Горбачова факт причетності НКВС був визнано, однак всі архівні документи польській стороні так і не передано... Деякі офіційні історики РФ досі притримуються версії, що представників польської еліти було страчено руками німецьких катів. 
До речі, з’ясовано, що Катинський ліс став могилою і для тисяч радянських громадян, які були репресовані у 1920-30-х роках. Є якась фатальність навіть у самій назві "Катинь", етимологію пов’язують з польським словом кат…
       
За що я не люблю історію - так за її "неточність". Будь-який документ і навіть свідчення може докорінно змінити наше бачення минулого. Так як того забажають політичні діячі...
 
10 квітня 2010 року поблизу Смоленська загинула у авіакатастрофі еліта польської нації, керівництво країни, які планували вперше на такому високому рівні вшанувати пам’ять загиблих у Катинському лісі. Однак смоленський ліс знову став "винуватцем" великої трагедії. За офіційною версією літак з делегацією зачепився за верхівки дерев над військовим аеродромом у зв’язку з поганими погодними умовами.
Зараз можна лише робити припущення, що насправді сталося там, біля Катинського лісу - у 1940 та 2010-му. Ми ніколи не дізнаємося повної правди.
 
Запитань знову набагато більше, ніж відповідей. Звісно, вже є припущення хто винен у трагедії. Літак ТУ-154, який обслуговував президента Польщі, за три місяці до катастрофи проходив "профілактичний ремонт" у Росії. Нині другий президентський літак також знаходиться у Самарі. Російський кореспондент спокійно пройшов на борт лайнеру і показав, у якому стані він знаходиться. Внутрішня обшивка повністю оголена - стирчить лише сама проводка...
 
У будь-якому разі, на мою думку, у трагічних подіях 1940 та 2010 років задіяна політика. Брудна політика. Тримайтеся її краще подалі...
 
У вересні 2007 року я був на прем'єрному показі фільму "Катинь" Анджея Вайди (батька якого також було страчено під Харковом у 1940 році). Фільм показували одночасно у всіх кінотеатрах Польщі. Це була своєрідна акція для об’єднання нації. Зал був напівпорожній - більшість людей вже, вочевидь, подивилися цю стрічку. А найбільше вразило те, що після кіносеансу всі, хто знаходився у залі встали - і вшанували загиблих хвилиною мовчання... Саме це мене вразило найбільше.
 
Вже, можливо, не слід в сотий раз повторювати, що саме Польща була і є "адвокатом" вступу України до Євросоюзу. Поляки чомусь дуже люблять українців - я особисто пересвідчувався не раз. Вони, можливо, не люблять Степана Бандеру, бо в них свої власні спогади про ту війну, але люблять нас - простих людей.
Загалом сучасна Польща - це безперечно ідеал економічного та політичного розвитку для України. Ми спокійно могли б жити так само, якби не наші політики і не зухвале втручання у внутрішню політику сусідів…
 
Президента Леха Качиньського та його дружину відспівають у краківському Вавелі, величному королівському палаці, там де відспівували колись лише королів. А ми вкотре дивуємося, чого у Польщі так вшановують пам’ять своїх політиків та й простих громадян...
 
Вічна їм пам'ять.
Олександр Ворошилов, Закарпаття онлайн.Блоги
16 квітня 2010р.

Теги: катинь, поляки

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Саша В. 2010-05-07 / 09:14:00
Мені здається, що це якесь дуже "надумане" відео. Я нічого "такого" на ньому не побачив, скільки не придивлявся... Хоча правда про цю катастрофу випливе однаково колись. Сподіваюсь.

Маріанна Шутко 2010-04-28 / 09:25:00
Посилання на сайт




gulag.ipvnews.org/new/article20100421.php

Маріанна Шутко 2010-04-27 / 17:47:00
На сайті "Гулаг" є цікава інформація про те, що російська спецкоманда розстріляла кількох урядовців польської делегації, що вижили після падіння літака поблизу Смоленська. Там розміщено відео, але воно чомусь не відкривається. Зате є розшифровка розмови з відео. На цьому ж сайті подано інформацію про те, що автора цього відео вже нема в живих - його вбили. Провокація чи правда???

ярослав орос 2010-04-19 / 09:39:00
та, ні, пане Юрію, нам просто треба б досягнути рівня національної свідомості, як у поляків... і квит!

Юрій Лівак 2010-04-19 / 08:34:00
Дивні у вас претензії, Ярослав Орос. Припустимо, ви не можете відповідати за понад 40 мільйонів поляків, написали б вони, чи ні. По-друге, чому Саша, щось пишучи, повинен думати, чи написали б у відповідь подібне інші? По-третє, припустимо, хтось із розстріляних польських офіцерів брав у часть у вбивстві січовиків, що ви з цього хочете вивести? Що насправді нам потрібно подякувати НКВД за те, що вони помстилися за наших солдатів полякам?

ярослав орос 2010-04-19 / 08:13:00
Наташа Столярова:

учітеся, діти мої, якщо вас нич мати не навчила, то вже чужі люде... хоч, сумніваюся...

Наташа Столярова 2010-04-16 / 17:40:00
Та яка вже різниця, хто кого розстрілював? Невже просто не шкода людей? Неважливо - січовики чи поляки?



І правду написав Саша. Ми повинні вчитися ТАК любити, як люблять представники інших націй своїх громадян. На жаль, у нас лише бруд та ненависть. Що дуже яскраво показують мерзькі суперечки між журналістами на цих блогах.

ярослав орос 2010-04-16 / 14:32:00
то ж бо й воно, пане Олександе... повірте, що поляк з таким захопленням, як ви, не написав би про загиблих вояків УПА... слід про се пам'ятати...

Саша В. 2010-04-16 / 12:15:00
Ярославу.



Моя замітка не про славу польському війську. Вона - про пам''ять. Про загиблих синів вітчизни, серед яких, як я вже вказував, було багато цивільних, в тому числі журналістів. Бо ж війна - а офіцерів у війську не вистачало.



Хто розстрілював карпатських січовиків - нехай залишиться на їхній совісті. Була війна - правих і неправих на ній немає, всі солдати зобов''язані виконувати певний наказ. А непрощення, як відомо, найстрашніший гріх. Звісно, можна не вірити у якісь там гріхи...



Моя замітка - про те, що пам''ять здатна обєднати націю. А в нас - вона чомусь лише роз''єднує...

ярослав орос 2010-04-16 / 10:47:00
пане олександре, я б аж так дуже не співав осанну тим польським офіцерам, яких розстріляли в катині, а нагадав би про те, що ті ж самі офіцери наказували своїм підлеглим у березні 1939 року розстрілювати карпатських січовиків на перевалі... будьмо трішечки толерантнішими до себе...