За відповідями щодо скандального ДТП на Виноградівщині журналісти навідалися в місцеву лікарню

А як красиво бруківку кудись вивезли із заасфальтованого двору! Тепер ми точно зрозуміли, що краса врятує світ. Не совість, не мораль, не закон, а якраз краса. Вона нас спочатку зачарує. І ми будемо говорити: ви бачили, як файно то зробили, а як файно там переробили, які файні магазини, машини, ліки і лікарняні палати… Спочатку ми то будемо говорити голосно, натхненно і радісно, а потім все тихіше і тихіше, млявіше і сіріше… Сила кудись наша дінеться і не знайдемо її ні у красивій церкві, ні у красивій пігулці… А закінчиться все красивим пластмасовим вінком і катафалком-мерседесом, що повільно їхатиме вулицями маленького європейського містечка, коли зацвітуть сакури, повз красу і суєту на впорядковане до Пасхи кладовище.

Ми трошки відволіклися. Бо справді все дуже файно. І ось серед цієї краси така трагедія. Виноградівщину буквально накрила хвиля цікавості і обурення. Але ми би зараз хотіли не про Едуарда Зузака, молодшого радника юстиції, помічника районного прокурора. Ми хочемо вам спочатку розповісти про тих людей, яких він убив. У виноградівському кафе ми розмовляємо із депутатом районної ради, мешканцем села Підвиноградів Володимиром Гвоздьом. Пана Володимира ми спеціально запросили.

- Навряд чи у Підвиноградові знайдеться хоч одна людина, яка може сказати щось погане про цих людей. Одного звуть Іван Фіцай. Минулої осені відсвяткував своє 50-річчя. Павлу Оросу 62 роки. Обоє мають сім’ї, виховали по три дочки, видали заміж. Спокійні, мирні, совісні люди. Іван Фіцай останній рік, півтора не працював. Мав проблеми із здоров’ям. А до того майже все життя пропрацював у ПМК – 78 навантажувачем на екскаваторі. Павло мав свою справу. У своїй невеличкій домашній майстерні він виготовляв упряж для коней. Самотужки її реалізовував на базарах Виноградівського району. Були замовлення і із-за кордону. Якраз за тиждень до смерті про нього писала львівська газета «Експрес». До речі, загиблі сусіди. Один жив по вулиці Українській під номером 1, а другий через 7-8 хат від нього.

- За кермом був Іван Фіцай?

- Так. У Павла є автомобіль, але в останній час він скаржився на серце і не ризикував сідати за кермо. Тому на базари його возив Іван. Тієї неділі вони якраз їхали в Мукачево на базар.

- Чи не було у Івана Фіцая звички швидко їздити?

- Ні. Я говорив із його рідними вже після трагедії, то вони мені розповіли, що в нього були теж проблеми із серцем і лікарі заборонили йому працювати трактористом. Говорити, що він нехтував правилами дорожнього руху не можна.

- Як село сприйняло подію?

- Люди просто приголомшені. Поки що якоїсь чіткої реакції немає. Люди дізналися про трагедію після церковної служби. Всі в шоці. Це страшне горе для родини. Вже після обіду з’я-вилася інформація в інтернеті. Люди переглядали ті фотографії, читали коментарі.

- Ми теж у неділю побачили інформацію і звернули увагу на один коментар, де йшлося, що землевпорядник Мар’ян, проти якої Зузак відкрив кримінальну справу, про що йшлося в «Чо-рній Горі» кілька тижнів тому, є родичкою одного із загиблих.

- Це дійсно так. Вона є племінницею Павла Ороса. І дійсно, Зузак відкрив проти неї кримінальну справу, а зараз забрав життя і її стрия.

- Якщо буде суд, то, напевно, побільшає людей, односельців, які прийдуть на суд, щоб подивитися як судитимуть жінку, від якої прокурорський орган в особі пана Зузака вже забрав життя рідного стрия. Як ви, Володимире Михайловичу, як районний депутат, реагуватимете на цю трагедію?

- Думаю, що у односельців може визріти бажання написати колективне звернення від села до органів влади, правоохоронних органів з тим, щоб вони провели неупереджене і об’є-ктивне розслідування цієї справи. Думаю, що і колеги по фракції у районній раді, і сільські депутати підтримають таку вимогу, щоб прості люди, підвиноградівчани, виноградівці могли пересвідчитися в тому, що наше правосуддя є справедливим. У нас не може статися так, як, на жаль, буває в інших регіонах країни, де мажори безкарно забирають життя людей, відкупляючись від справедливого покарання.

 Нагадаємо, що в неділю, 22 квітня, близько 6 ранку в районі с. Онок Виноградівського району сталася ДТП. Помічник прокурора Виноградівського ра-йону їхав по автодорозі "Довге-Іршава-Виноградів». На 38 кілометрі, між населеними пунктами м. Виноградів та с. Онок його автомобіль Peugeot 407 зіткнувся із зустрічною машиною Audi-80. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля марки "Ауді-80” померли на місці пригоди, а помічника прокурора Виноградівського району доставлено в реанімаційне відділення Виноградівської районної лікарні.

 Без перебільшення мо-жемо сказати, що цей матеріал нам допомагали писати всі небайдужі мешканці міста та району. Нам телефонували, перестрівали на вулиці, при особистому зверненні намагалися чим повніше відповісти на запитання або вказували на людей, які могли допомогти. Люди схвильовані і хочуть одного – справедливості. В результаті нам вдалося в певній мірі реставрувати події. Звичайно, до повної картини далеко. Але бути впевненими, що всі крапки над «і» розкладе слідство, з відомих причин сказати не можемо. Те, що Едуард Зузак, по-мічник виноградівсь-кого прокурора, перебував у неадекватному стані вже напередодні трагічної події, вказує випадок, який стався у суботу ввечері. Нам стало відомо, що помічник прокурора зателефонував дільничному, капітану мі-ліції Андрію Гомаді і запросив його приїхати у ресторан «Асто-рія» (заклад, до речі, належить Івану Буш-ку). Нічого не підозрюючий міліціонер приїхав на зустріч, привітався і сів за стіл навпроти Зузака. У залі вони були одні. Як нам переказали слова Гомади, між ними ніколи не виникали суперечності чи сварки, тому у міліціонера не було перестороги чи тривоги. Але раптом Зузак став наносити дільничному удари по голові. В результаті той опинився на підлозі, від несподіванки не міг оговтатися і чинити хоч якийсь опір. Зараз Андрій Гомада знаходиться на лікуванні у травматологічному відділенні Вино-градівської райлікарні: у нього підбите око, зламаний зуб, є струс мозку. «Зузак був дуже п’яний» - так коротко і лаконічно нам охарактеризували стан Єдуарда Зузака. З приводу вчиненого правопорушення у райвідділ поступила відповідна заява від постраждалого мешканця міста Виноградова Андрія Гомади.

 Того ж вечора Едуард Степанович поїхав у село Онок до кума Віталія Андрійовича Білака. У селі стверджують, що у них спільний бізнес – бар у центрі села, який записаний на дружину кума. Мама пана Білака довгий час працювала секретарем Оноцької сільської ради. З кумом помічник прокурора добре погостилися. А потім вирішили піти на дискотеку, що неподалік, і вже там танцювали з молодими дівчатами майже до ранку. Про це розповідають школярки оноцької школи та й все село. Знаєте, як то в селі буває. Різні версії є про те, чи був Єдуард Степа-нович сам в кабіні. Нам навіть називали прізвище однієї працівниці культури з Виногра-дова, але інформація поки що не уточнена. З тих, з ким ми розмовляли цього тижня, були й такі, які казали нам: «ніхто від такого не застрахований» або «не треба зараз нікого судити, хай розбирається Бог, бо хто ми такі», або «з усіма таке може статися». Загалом. це традиційні слова, які говоряться в подібних трагічних обставинах. Але дозвольте зараз із ними не погодитися. Певний прошарок людей у нашому суспільстві так довго працював і працює над тим, щоб бути не з усіма, що воно, напевно, так і сталося. Вони живуть не в таких умовах, як усі, вони їздять не на таких машинах і не по тих правилах, як усі, вони в лікарнях перебувають не так, як усі, не так до них відноситься прокуратура, міліція, суд… Вони прагнуть красивого життя і його досягають за всяку ціну. Може у нас говорить заздрість, бо ми того не маємо, як не має того переважна більшість населення, бо ці люди заслужили бути не такими, як усі, своїм трудом, корисністю, яку вони приносять ближнім, суспільству, впливаючи на розвиток країни, її статус у світовому співтоваристві. Не знаємо.

Може дещо прояснять коментарі під інформацією про подію на сайті. Але головне зараз питання про те, що і завжди: був чи не був. Чи був помічник прокурора, мо-лодший радник юстиції Едуард Зузак п’яний за кермом, чи не був.

 Відповідь ми вирішили шукати у виноградівській лікарні.

 У лікарні теж зад-жерелило. Звичайно, інформація ця не може бути точною чи перевіреною, але зробити вигляд, що її немає, значить не помітити той соціальний резонанс, ту розбурхану стихію, яку не тільки у Виноградові, але і у всій країні не помічати стало вже майже неможливо. Не можемо це собі дозволити. Тим більше, що довіряти офіційним джерелам чи влади, чи органів з часом стає все важче і важче. « Знаєте, якими були слова Зузака на прохання чергового лікаря назвати прізвище, ім’я, рік народження, ну як належить у таких випадках: іди на…»; «який діагноз? Травма грудної клітини, струс мозку і щось з стегном, а як він лаявся, якби ви чули, всіх посилав, нікого бачити не хотів, п’яний був, нич ся не розумів…»; «а Богдана вже гроші повезла. Прямо того дня сама поїхала у Підвино-градово і кожній родині дала по 8 тис. гривнів на похорон». Мало не забули: у неділю ввечері ми зателефонували завідуючому відділенням реанімації пану Буковець-кому. Лікар Буковецький сказав, що Едуарда привезли у безсвідомому стані, у якому він знаходиться до цих пір. Стан хворого стабільно важкий. Чи був п’яний чи ні, має встановити експертиза через п’ять днів. Аналіз крові відвезли в Ужгород. Хоч пан лікар у прокуратурі не працює, але його версія повністю співпала з прокурорською.

 Ми також зустрілися із заступником головного лікаря по лікарняній справі Євгеном Пірусом. І відбулася офіційна розмова.

- Євгене Федоровичу, знову так сталося, що ви один на господарстві. Надія Степанівна (головний лікар), наскільки нам відомо, підвищує кваліфікацію на курсах в Ужгороді, Ігор Миколайович (начальник управління) у короткотерміновій відпустці. Так що ви єдиний і як завжди неповторний. Думає-мо, що ви розумієте, що нас привело?

- Не знаю. Питань дуже багато (сміється).

- Взагалі-то смішного мало. Євгене Федоровичу, тут у вас на збереженні знаходиться один пацієнт. Офо-рмлений в реанімаційному відділенні.

- Чому на збереженні?

- Не знаємо чому це слово зараз нам прийшло в голову. Але лиш воно щось означає.

- На збереження можна в холодильник поставити.

- Це вже, напевно, інша фаза, але ми не про це. Виноградів вирує. Ми не пам’ятаємо, щоб колись подія настільки розбурхала місто, район. В області теж не спокійно. Тому ми прийшли до вас, щоб почути реальну інформацію. Надіємося, що ніщо не завадить вам її надати. Скажіть, будь ласка, з яким діагнозом лежить у реанімаційному відділенні Виноградівської райлікарні Зузак Едуард Степанович?

 - При поступленні був поставлений діагноз забій головного мозку, травматичний шок. При обстежені, як раз вчора встановлено, що є перелом тазостегнового суглобу. Це досить важка травма, яка потребує оперативного лікування в умовах обласних закладів охорони здоров’я.

- Нам сказали, що є забій грудної клітини.

- Так. Є травматичні забої тіла.

- А то правда, що на тілі немає жодних гематом?

- Я особисто не обстежував, але згідно тієї медичної документації, яку я бачив, коли був у неділю вранці викликаний, то гематом не було.

- Головне питання. Пацієнт був п’яний чи ні?

- Сам особисто я його не оглядав, але згідно проведених проб, алкоголь був. Який рівень алкоголю, це питання судмедекспертизи. На нашому рівні така експертиза не проводиться. Найоб’єктивніше визначає алкоголь і приймається судом, це алкоголь провір., який робиться в обласній лабораторії судмедекспертизи.

- У нас є така інформація, що вчора, вже після роботи, у лікарню приїжджали працівники обласної прокуратури.

- Так, я був при цьому присутній. Мені було поставлено завдання слідчим прокуратури і співробітником внутрішньої безпеки, прізвище не пам’ятаю, організувати для нього зустріч з усіма учасниками події: від виклику на місце події та до транспортування постраждалого у реанімаційне відділення.

- Це шофери, фельдшери…

- Так. Людей викликали, з ними вели розмови, документували, з’ясовуючи всі нюанси, які їх цікавили.

- Ви надавали пояснення?

- Ні. Я не був навіть присутній при цьому.

- У нас є така інформація, що всі ті люди, яких викликали, написали, що помічник прокурора був п’яний.

- Я не можу це говорити, бо не був присутній при цих розмовах. Але раз вони так написали, то мали на то відповідні докази.

- Ми теж не можемо це стверджувати, бо маємо інформацію з неофіційних джерел, але якщо це так, то ми раді, що люди сказали правду.

- Я теж радий.

- Так сталося, що в ці дні ви залишилися головною відповідальною особою в лікарні. Чи помітили ви, що правоохоронними органами, вашими колегами, родичами пана Зузака робилися спроби якось вплинути на об’єктивну ситуацію, спотворивши її у потрібному напрямі?

- Якщо говорити про мене, то мені ніхто не телефонував, нічого не просив і не наказував. Чому так, я потім вам поясню. Можу тільки сказати, що в мене є особисті причини в жодному разі не йти назустріч подібним бажанням чи діям. Я особисто не бачив, але вважаю, що по відношенню до родичів, це абсолютно нормально при будь-якій біді, коли близькі люди намагаються щось робити: витягувати, помагати…

- Спотворювати правду? Неправдою ще ніколи ніхто нікому не допоміг.

- Розумієте, у нашому суспільстві все так змішалося, на жаль.

- Не варто, напевно, зараз переходити на суспільство. Ми маємо конкретну ситуацію.

- Можливо, підходили до якихось лікарів.

- А то правда, що пан Зузак цілий день був практично без свідомості?

- Він був без свідомості, погано вступав у контакт.

- Коли він був привезений, він був без свідомості?

- Без свідомості.

- І скільки часу він перебував у такому стані?

- Я телефонував у відділення і знаю, що він покращився вже після обіду. Так мені доповів черговий лікар.

- Не пам’ятаєте, яка то була година?

- Біля другої-третьої години. В цей час він вже контактував, критично відносився до свого стану.

- А як він сприймав ситуацію: критично чи самокритично?

- Мене в цій ситуації цікавили: пульс, тиск…

- У нас є інформація, що пацієнт лаявся, всіх кудись посилав, нікого не хотів бачити.

- При поступленні це було. Некритичність, пов’язана із травмою.

- Це не могло бути від того, що він перебрав з алкоголем?

- Стверджувати це неможливо. Чи алкоголь, чи це наслідок шоку і травми, важко сказати.

- Євгене Федоровичу, може це не зовсім по темі, але нам здається, що лікарня стає філіалом наших правоохоронних органів. Тут вічно лежать якісь міліціонери, що «залетіли», прокурори…

- Митники теж часто перебувають на подібному лікуванні.

- І в багатьох, до речі, серце. При всій повазі, повірте, дуже щирій, до завідуючого кардіологічним відділенням, шановного лікаря Ороса, ми подумовуємо, чи не має в нього під халатом вже якихось полковничих погонів. Така взаємодопомога просто зворушує до сліз.

- Є, на жаль, лікарі, у яких можуть виникнути проблеми з правоохоронними структурами, є і правоохоронці та митники, які час від часу потребують подібного лікування. Був такий випадок, пам’ятаєте, коли загинула школярка у підвиноградівській школі. Нещасний шофер з «АВЕ», який ненароком вчинив наїзд на школярку, перебував у нас в лікарні у дуже важкому стані. І мене кожен день турбували з міліції, щоб я надав дозвіл перевезти хворого у СІЗО. Тому в деяких випадках наші органи діють дуже рішуче.

- Хочемо задати вам ще одне запитання, вже не лікарняне. От якби, наприклад, чисто по-людськи поступити, бо ж людей вже не повернути, а жити потрібно далі, та й кому легше буде від того, що чоловік у тюрму сяде. Знаєте, як у нас знають говорити, аби ми були милосердні до ближніх, які оступилися, аби проявили християнське всепрощення та не судили, а вибачали. Якби, наприклад, Богадана Миро-нівна взяла і повезла рідним, грубо кажучи, по вісім ти-сяч гривнів. Чи була би це достатня компенсація і жертва? Як ви думаєте?

- А скільки вартує життя? Хто може це встановити? Я би ще міг зрозуміти, якби була травма і гроші понесли на лікування. Але тут. Чи не дуже ми стали багато значення грошам надавати? Вибираємо за гро-ші, вчимося за гроші, на роботу влаштовуємося за гроші, компенсуємо смерть найближчих нам людей грошима. Куди ми йдемо? Може варто зупинитися і подивитися, куди ми вже з такими установками прийшли?

- Дякуємо, Євгене Федоровичу, за розмову.

Трагічна подія, яка сталася, ще далека до завершення. Газета продовжить слідкувати за тим, як відбуватимуться подальші події. Звичайно ж, не без вашої допомоги, шановні читачі.

Теги: Чорна гора, новини

14 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати