Герой «Дорогою любові», закарпатець Іван Мирон, уперше побачить фільм про себе на недільній прем’єрі (ФОТО)

Тема фільму, як зауважив під час зустрічі редактор фільму в титрах Іван Ребрик, і на сьогодні не вирішена й великою мірою драматична. Іван Васильович Мирон, про якого, власне, і йдеться у фільмі, за радянських часів чверть століття провів в ув’язненні як державний злочинець. «У режисера був основний робочий варіант назви фільму, який звучить провокаційно, і, власне, акцентує на проблемі – «В’язень незалежної України». Оскільки Мирон і дотепер не реабілітований і вважається державним злочинцем, і на сьогодні в нашій державі немає інструменту, який би міг дати цьому раду. Колись Іван Васильович постав перед комуністичним режимом як державний злочинець. Однак зараз, завдяки фільму, якраз відбувається акт суспільної реабілітації колишнього політичного в’язня», – розповів Іван Ребрик.

9 березня цього року Івану Мирону виповнилось 83 роки. 25 років свого життя він провів у таборах – через те, що свого часу не зрадив національної ідеї, що її сповнився ще в дитячі роки. Іван Васильович – «людина того покоління, хто ще в десятирічному віці спостерігав події Карпатської України», наголошували творці фільму. Покоління, що народилось в міжвоєнний період, в демократичній Чехословаччині, діти, які отримали виховання за дуже сприятливих умовах національного відродження. «Це діти, які свого часу пройшли через Пласт, давали пластову присягу. Власне, це та проблема, яка і спровокувала подальшу драматургію всього життя Івана Мирона», – зазначив Іван Ребрик.

Так, після закінчення війни і приходу на Закарпаття радянської влади, герой, про якого йдеться у фільмі, просто не зміг за повісткою іти в армію: «він же давав присягу на вірність Україні, і давати іншу присягу для нього було немислимо». Тож далі було підпілля, але не дієве антирадянське, «як це змальовують у фільмах про бандерівців», зауважив Іван Ребрик. «Таким чином Мирон, можливо, і наївно, намагався уникнути співпраці з новою владою. Але тоді вже почалось тотальне, навальне полювання на українських підпільників, Івана було зраджено одним із приятелів, після чого заарештовано».

Звільнено Івана Васильовича Мирона з тюрми тільки після довгих 25 років потому – 22 травня 1976 року. І, не зважаючи на те, що він міг бути відпущений в будь-який момент – тільки за розголошення імен товаришів – Мирон не зламався, не зрадив те, у що вірив, не видав жодного. І до нині Іван Мирон лишається «людиною багатої душі, людиною, сповненою добра, духовного багатства, любові до людей», зауважив директор обласного організаційно-методичного центру культури Володимир Рудейчук.

Фільм цей – фільм-монолог, проте герой його стрічку навіть не бачив, розповів режисер «Дорогою любові» Омелян Коляджин: «Все починалось з простого інтерв’ю, коли я зрозумів, що хочу відзняти історію життя Івана Мирона». Задум фільму виник у його автора і режисера ще у далекому 2004 році – під час спілкування із племінницею Івана Васильовича Ярославою Рендер. «Я був у Ярослави в гостях, і коли вона почала розповідати мені за свого вуйка, у мене одразу почали в голові з’являтись оті символи, образи». Далі було знайомство з Іваном Васильовичем і двогодинне фільмування розповіді колишнього в’язня на кінокамеру у формі інтерв’ю. «А потім з допомогою "Гражди", пластунів, телебачення, облдержадміністрації я кожен рік був на Красному полі, куди приїжджав Мирон у дні вшанування героїв Карпатської України. Ходив за ним, як та тінь, переслідував його всюди – не тільки на Красному полі бігав, але і був у «Просвіті», коли Іван Васильович туди заходив. Він не знав, що твориться, чого така увага Коляджина до його персони. Власне, ніхто не знав, чого я так за ним колінкую», – розповів автор і режисер фільму.

Робота над фільмом тривала довгих 8 років. Може, вона мала би бути зроблена трохи раніше, припустив Омелян Коляджин, «але з певних об’єктивних, може суб’єктивних причин цього не сталось. А може, я не був до цього зовсім готовий». Проте нині всі кадри вже відзняті і змонтовані, навіть існує домовленість з Міністерством культури про те, що стрічка (триває вона, до речі, півтори години і є повноцінним фільмом) представлятиметься на тематичних конкурсах.

Призначена і дата презентації – 22 квітня. На неї до Закарпатського обласного театру ляльок «Бавка», як заплановано, завітає герой фільму, тож кожен з присутніх зможе на власні очі його побачити, поспілкуватись з чоловіком, який за жодних обставин не зрадив те, у що вірив, не зрадив себе. І, не зважаючи ні на що, таки лишився людиною світлою, людиною, сповненою добра і любові.

Теги: Коляджин, Іван Мирон, Карпатська Україна, Пласт, Ребрик

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати