Пояснюючи, чому саме такою є назва книжки, Ірина Михайлівна зазначила: “Тому що душа повинна теж якось напуватися. Можливо, це вишукане вино, і кожен знайде у ньому свій смак: хтось — солодкий, хтось — терпкуватий чи навіть гіркий. Власне, хто що прочитає, того і нап’ється, адже комусь до вподоби патріотичні нотки, комусь – інтимна лірика”. Книга “Бароковий напій” почалася з вірша із однойменною назвою. Вона складається з чотирьох розділів — “Солодкий дотик”, “Нектарна магічність”, “Увертюра свободи”, “Аромати вічності” — кожен з яких має свою тематику. “Я задумала 4 розділи. Це інтимна, патріотична, духовна лірика, присвяти відомим людям.
Авторка дуже пишається, що вперше книжку презентувала у своєму рідному селі на Стрийщині.
Схвально ставиться до творчості та загалом діяльності Ірини Гармасій видавець — директор видавництва “Ґражда” — Іван Ребрик.
“Ірина Михайлівна має досить оригінальний голос у загальному сучасному поетичному потоці, і віриться, що її кращі книги ще попереду. Хоча і зараз спостерігається досить потужний крок в освоєнні поетичних просторів, все ж є велика перспектива до росту”, — висловив свою думку видавець. Як позитив Іван Ребрик відзначив прагнення авторки максимально зберегти авторський текст, через що іноді виникали справжні “торги” типу: “змінюємо один рядок, однак всі інші залишаємо, як є”.
Про те, що зростати у творчому плані і вдосконалюватися іще потрібно, переконана і сама авторка. Свого часу вона навіть вагалася, чи варто присвячувати себе творчості, чи це потрібно суспільству та особисто їй. Та, все ж таки, у цій боротьбі перемогла поезія.
“Моя поетична творчість завжди дотична до певних людей. Якби вони не були поруч зі мною, я б не відчувала якоїсь відповідальності... я не знаю, як би працювала, бо я досить лінива до своєї творчості”, — розповіла поетеса. Особливо важливим і знакоим для пані Ірини є те, що передмову до “Барокового напою” написав наш земляк Микола Замомря.
Ірина Гармасій відома не тільки своєю творчістю. Вона є автором ряду публіцистичних творів, а також документальних фільмів та програм на телеканалі “Тиса”. “Я не можу відділити журналістику і творчість. Життя триває щоденно, тому, як щось роблю — живу цим. Потім відкладаю. А згодом вимальовувється книжка. Для того, аби писати спеціально, у мене немає часу. Все пишеться спонтанно і під враженнями», — поділилася авторка.