Українець зі Словаччини Павло Маскалик написав книжку про власні стежки до осені

З передмови доктора Юрія Кундрата та короткої автобіографічної довідки довідуюся про Маскалика та його вклад у суспільство. 

Павло Маскалик народився 21 червня 1942 року в селі Великий Буковець (нині Букнівці) на Пряшівщині в родині сільського хлібороба. У 1947-му родина переселилася до Радянського Союзу (влада ошукала багатьох!) і поселилася в селі Борщівка, що на Рівненщині. Тут Павло закінчив школу, працював завідуючим сільським будинком культури, згодом був призваний на строкову службу. У червні 1966-го родина Маскаликів повернулася додому. Павло вступив на педагогічний факультет університету ім. Шафарика у Пряшеві. За рік хлопець подав заяву до дирекції Українського народного театру в Пряшеві (УНТ), куди його було прийнято стажистом і де він попрацював рік. Після того, як склав екзамени на акторський факультет Високої школи музичного мистецтва у Братиславі, був направлений на навчання за кордон. Цим місцем став Київ, його державний інститут театрального мистецтва ім.Карпенка-Карого. За чотири роки повертається з дипломом до свого театру в Пряшеві, де працює без перерви 22 роки, до 1994 року, поки керівництво театру не почало "міняти творче мистецтво на політиканство".

Під час роботи в УНТ П.Маскалик активно співпрацював з українською студією Чехословацького радіо у Пряшеві як актор, постійний учасник гумористичних передач русинсько-української редакції та як автор дитячих і молодіжних передач та художньо-драматичних радіоп'єс.

До книги "Стежками до осені" П.Маскалик вмістив частину своїх поетичних, прозових, драматичних та публіцистичних творів у п'яти розділах та переклади М.Зощенка. До "Поезії" ввійшли інтимна, пейзажна та громадянська лірика, в образах якої синтезуються явища навколишньої дійсності.  З-поміж поетичних творів виділяється розлога ліро-епічна поема "Тіні забутих предків". У ній автор у вигляді сну відвідує небо, де зустрічається і веде розмову з визначними діячами, зокрема з Балудянським, оцінює їхні заслуги в культурному розвитку русинів-українців Пряшівщини з позицій нашого сьогодення.

У розділі "Проза" автор подав твори, в яких порушив соціально і морально-етичні проблеми свого часу та нинішніх днів. У фейлетоні "Сплоченська об'єднавка, або Карти грати – треба знати" описав події в УНТ, які призвели до зміни його характеру.

Значну частину книги займають п'єси, в яких автор відобразив доленосні події населення та духовних отців греко-католицької церкви. Однією з них була оптація населення Пряшівщини в Радянський Союз у 1947 році, що стала основою п'єси "Оптація, або шалений вітер перемоги". П'єса побудована на історичних документах, на підставі яких відбулося переселення понад 12 тисяч жителів Пряшівщини. Дійові особи – селяни, які з великим побоюванням готуються до переселення в невідомі для них місця, та ініціатори міждержавної чехословацько-радянської угоди та її виконавці. Тема п'єси – трагічна доля жителів Старинської долини, які були змушені покинути свої домівки у зв'язку із зведенням водоймища.

В п'єсі "Хресна дорога великомученика Ісаї" подано художньо-документальну реконструкцію судового процесу над греко-католицьким Пряшівським єпископом Павлом Петром Ґойдичем, якого комуністичний режим звинуватив в антидержавній діяльності  і засудив на багатолітнє ув'язнення.

У "Голгофі руської церкви, або ж фарисеї у сутанах" П.Маскалик відтворює часи політичної відлиги 1968 року, коли греко-католицька церква в Чехословаччині відновлює свою діяльність.

Домінуюче місце у розділі "Публіцистика" відведено УТН, тут автор полемізує з його керівництвом щодо зміни характеру театру та його репертуару, аналізує постановки окремих п'єс, гастролі у Львові та Тернополі. Окрему групу складають листи, адресовані представникам греко-католицької церкви.

У "Перекладах" вміщено переклади М.Зощенка.

У Зверненні до читачів 69-річний Павло Маскалик зізнається, що запозичив метафору для назви своєї першої книжки, аби представити власні творчі спроби, які супроводжують його упродовж життя. Наприкінці, на 20 сторінках, автор подав перехресні стежки свого життя і творчості, які задокументовано об'єктивом фотоапарату.

Тетяна Грицищук, для Закарпаття онлайн

Теги: Маскалик, книжка, Пряшів

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати