Міжгірська енциклопедія

Щойно побачило світ унікальне видання "Верховина. Волівщина – Міжгірщина. Історико-культурологічні нариси" (458 с.), яке упродовж багатьох років готувало до друку Товариство верховинців Міжгірщини (ужгородське земляцтво міжгірців).

Міжгірська енциклопедія

Укладачі книжки – культуролог Іван Завадяк та фольклорист і літературознавець Іван Сенько. Крім них, матеріали подали численні журналісти, історики, філологи, письменники, краєзнавці: М.Рошко, М.Вовчок, Д.Воробець, Ю.Воробець, С.Бобинець,  М.Сюсько, В.Міщанин, М.Белень, А.Дурунда, В.Пилипчинець, В.Кузьма-Маркович, О.Миголинець, В.Ільницький, М.Талапканич, Г.Могорита, М.Феденишинець, С.Мандзюк. Передмову написали М.Кічковський, А.Сербайло та ще живі на початку роботи над книгою Ю.Ільницький і М.Волощук.

Перший розділ містить історії 48 населених пунктів сучасного Міжгірського району, серед яких усі 44 нинішні офіційні населені пункти, обезлюднені Кужбеї та пару присілків (мікрорайонів), що удостоїлися окремої довідки. Є нариси на півсторінки, але більшість – на кілька сторінок, їх щедро ілюстровано далеко не протокольними фотографіями – швидше, настроєвими, жанровими, які дуже несподівано розкривають такий мало знаний ще долинянами світ верховинців. Чого варто хоча би фото пари ясенів у Нижньому Студеному, які спеціально переплели між собою у 1940-х роках так, щоб вони утворили фігуру тризуба (с.291)! Тексти ще більш непрогнозовані. Крім традиційної історичної інформації там щедро цитуються зразки фольклору з кожного села, статті з чехословацької, радянської і сучасної преси, кулінарні рецепти, барвиста етнографічна всячина (про одяг, домашнє начиння, промисли, обрядові традиції тощо), різноманітні спогади, деякі з яких публікуються уперше. В результаті книга вийшла парадоксальним, але міцним сплавом енциклопедичного довідника і задушевної бесіди “за життя”. Так детально, різножанрово і закохано про Міжгірщину ще ніколи не писали.  Тому її можна читати з будь-якої сторніки.

У другому розділі “З Міжгірщини родом” – 143 біографічні довідки, щедро ілюстровані портретами та іншими світлинами.  Виявляється, Міжгірщина – один з найбагатших на таланти регіонів України. Звідти вийшло чимало письменників, науковців, церковних діячів (з дуже драматичними долями), журналістів, діячів театру і кіно, художників і музикантів, спортсменів міжнародного класу, медиків, кілька народних депутатів і губернаторів (і навпаки – дисидентів), видатних педагогів. І один президент – А.Волошин.  Зрозуміло, що також були і є опришки, військові діячі, льотчик.  Більшість довідок читаються як проспекти можливих майбутніх авантюрних біографічних романів.

Третій розділ “На Міжгірщині ходом” містить 135 довідки, про уродженців інших регіонів  і держав, які так чи інакше пов’язані з цим районом, працювали там, викладали, писали про нього і його людей, творили, надихаючись його красою.  Як-от галичанин М.Устиянович, що написав під час мандрів Міжгірщиною “Верховино, світку ти наш”, яка стала закарпатською народною піснею, одним з неофіційних гімнів області. Також книжка повертає пам'ять про цілий ряд чеських і словацьких культурних діячів, які свого часу уславлювали Верховину, та потім були незаслужено забуті.

Більшість довідок написано зовсім нестандартно, мають цитати з текстів відповідних осіб, думки колег про них.  Деякі  долі, а особливо окремі подробиці  фактично вперше оприлюднюються у даному довіднику. Оскільки робота над книжкою тривала до останніх днів, вона містить найсвіжішу інформацію і про населенні пункти і про персоналії – станом на початок 2017-го.   

Книжка може стати еталонною для подібних презентаційних довідників, привабливих як для самих краян, так і для численних наших туристів.  Раніше подібні довідники про всі населенні пункти і більшість видатних людей отримали Тячівщина і Мукачівщина.  Решта десять наших районів ще тільки  мріють про такі видання.

07 квітня 2017р.

Теги: Міжгірщина

Коментарі

Василь 2017-04-15 / 13:39:58
Шкода, що не вичитали книжку. Коли багато помилок стає сумно!!!

В. Піпаш 2017-04-10 / 21:43:18
Книга дуже гарна, але і містить ну надзвичайно велику низку як історіографічних, так граматичних помилок. Треба було її "вичитати" та виправити помилки.