P.S. до вилишеного

"...Надзвичайно цінною з погляду національного самоусвідомлення закарпатців є передмова до словника, де автор [Василь Чопей] висловлює сміливу на той час думку, що українська мова - це самостійна мова, а не наріччя російської..." (Ганна Рекіта).

Цю звичну позначку (P.S.) в нотесі ще з літа якось я перескочив, та все ж навертаюся до неї, хоч і з запізненням. 1 жовтня Василеві Чопею, постаті в українській гуманітаристиці, насамперед – в мовознавстві, не останній, виповнилося 160 років від дня народження. Зокрема зі спогадів Юрія Станинця знаю, що Чопеєві публікації неабияк прислужилися в середовищі інтелігенції в своєму часі. І не лише як практичні посібники перекладного чи лектурного характеру. Великою мірою – для національної самоідентифікації, формування світогляду тощо. І сьогодні науковий та педагогічний досвід Василя Чопея на українсько-угорських перехрестях вартий пильної уваги. Тому й мав я намір якось на цьому закцентувати.

Щоб реабілітуватися (принаймні перед собою, хоч і чужим коштом), подаю тут фрагмент із виконаної ще в сімдесяті роки молодою дослідницею Ганною Рекітою-Пазуханич під керівництвом проф. Й. Дзендзелівського праці «З історії української закарпатської лексикографії». Повністю дослідження опубліковане у книзі вибраного авторки «Словотворення» (Ужгород: Ґражда, 2012. – 496 с.).

Ганна РЕКІТА: «РУСЬКО-МАДЯРСЬКИЙ СЛОВАРЬ» Л. ЧОПЕЯ

 «Русько-мадярський словарь» Л. Чопея був виданий у Будапешті в 1883 році.

Ласло Чопей (1856-1935) – педагог за професією, родом із села Ромочевиці на Мукачівщині, учитель гімназії в Будапешті, упорядник шкільних підручників для народних шкіл Закарпаття, серед них української читанки; був і перекладачем, зокрема перекладав О. Салтикова-Щедріна угорською мовою. Ласло Чопей є автором статті «Угорські слова в рутенській мові» (Будапешт, 1881 р.), яка, до речі, поклала початок дослідженню угорсько-слов’янських взаємозв’язків. І, безперечно, найвагомішим здобутком Л. Чопея є укладений ним «Русько-мадярський словарь» («Rutén-magar czótár»).

Цікава історія видання і появи цього словника.

19 березня 1878 року Академія наук Угорщини оголосила конкурс на премію Фекишхазія. Умови цього конкурсу були такі: «Укласти рутенсько-мадярський словник, який при поясненні мадярських слів і зворотів мови повинен прийняти до уваги насамперед простонародну мову рутенів Угорщини, який не обійшов би і угорських слів, запозичених у цій мові». [1]

Звідси очевидно, що чи не найголовнішою метою конкурсу було показати вплив угорської мови на мову закарпатських українців.

На конкурс могли бути представлені як друковані, так і рукописні словники. Кінцевий строк представлення робіт на конкурс – 31 грудня 1880 року.

Із протоколу першого засідання 8 січня 1881 року Відділення мови і літератури Академії наук Угорщини [2]  дізнаємося, що на конкурс були представлені дві роботи: «Русско-мадярский словарь» О. Митрака і «Русько-мадярський словарь» Л. Чопея. Рецензентами були назначені Йожеф Буденц (Budenz József), Мор Баллагі (Ballagi Mór) і Оскар Ашбот (Asbótѣ Oszkár).

Йосип Олексійович Дзендзелівський зі студентами

Щодо згадуваного словника О. Митрака, відомо, що автор укладав його за дорученням літературного товариства св. Василія Великого з початку 1868 року і по 1870. Найбільш важливою вимогою товариства до укладача словника було: «Слова, употребляемыя у нас народомъ, если они русскаго происхождения, внести в словарь» (див.: Русско-мадьярский словарь. Составленъ А. Митракомъ. Выпуск первый. Изданіе составителя. – Унгваръ, 1881, С. 847). О. Митрак, однак, відзначає, що за «неимѣніемъ источниковъ, собраніе и истолкованіе нашыхъ областныхъ словъ оказывается далеко не полнымъ» (там же). Йшли роки, але товариство св. Василія Великого не видавало працю. Коли Академія наук Угорщини оголосила конкурс на одержання премії Фекишхазія, О. Митрак першим подав свій словник на конкурс.

У протоколі від 17 травня 1881 року вказується, що на п’ятому засіданні Відділення мови і літератури Академії наук Угорщини була прочитана рецензія названих вище вчених на два словники. Згідно з їх оцінкою, із представлених на конкурс двох словників перший (а потрібно сказати, що «Русько-мадярський словарь» Л. Чопея був другим) не відповідав вимогам конкурсу в трьох відношеннях:

– по-перше, це не (закарпато-) українсько-угорський словник, а російсько-угорський;

– по-друге , в ньому мало слів із закарпатських діалектів;

– по-третє, багато слів неправильно перекладається на угорську мову.

«Друга конкурсна робота, – зазначається в протоколі, – більш вдала. Хоч словник неповний, він не є результатом довгої наполегливої роботи, але відповідає практичним вимогам» (слід відзначити, що О. Митрак працював над своїм словником три роки, а Л. Чопей – набагато менше). І далі в протоколі: «Автор постійно мав на увазі мову народу, він створює не російський, а закарпато-український словник, його угорська мова чиста, позбавлена всяких нісенітниць... Виходячи з висловленого, реценти одноголосно пропонують присудити премію другій роботі». [3]

Отже, премія Фекишхазія розміром 500 форінтів була присуджена словнику Л. Чопея.

Що ж являє собою ця праця?

«Русько-мадярський словарь» Л. Чопея складається з «Переднього слова» і власне словника.

«Переднє слово» знайомить читача із змістом словника, його джерелами. Далі йдуть розділи:

1.«Руський язык е самостоятельный и не може ся держати нарѣчиемъ российского»;

2.«Руський язык загально и русины Мадярскоѣ краины».

3.«Власности руського языка позираючи на старослов’янский и российский»;

4.«Руськое видословие» (тут автор дає зразки українського відмінювання іменників різних відмін, прикметників, займенників, дієслів).

Цікава й важлива за своїм змістом передмова до словника. У ній автор популяризує думки різних учених про українську мову. Посилаючись на праці видатних мовознавців – Ф. Міклошича, Ф. Малиновського, П. Лавровського, В. Даля, О. Шашкевича, О. Потебні, П. Житецького та ін., – Л. Чопей зазначає, що названі вчені «во своихъ працяхъ бизовно и безъ сумнѣву доказали, же руський языкъ мае на то право, обы го за самостойного держали». [4]

На користь цього твердження Л. Чопей додає, що українською мовою писали І. Котляревський, Г. Квітка, Марко Вовчок, Т.Шевченко, Ом. Огоновський, М. Осадца, О. Партицький, М. Лучкай, О.Духнович. «А тѣ, што на тóмъ стоять, ожь руський языкъ лишень нарѣчие российского, тѣ не суть філологы, а й славянофилы (= панслависты), не ученый судъ, а й политична партия». [5]

Поширення на Закарпатті в кінці ХІХ століття погляду, що українська мова є окрема слов’янська мова («руський языкъ мае только права на назывъ самостойного языка, якъ хоть-котрый изъ славянскихъ його братовъ») [6], було, безперечно, прогресивним явищем.

  

Василь Чопей та видання його праці з архіву о. Юрія Станинця

За твердженням автора словника, закарпатські русини говорять гірським піднаріччям червоноруського наріччя української мови. «На горськом поднарѣчиѣ говорять бойки, лемки (лемакы) и гуцулы; а змѣшеня мовы сихъ трьохъ народовъ дае руський языкъ у Мадярсковъ краинѣ». На нашъ руський языкъ мавъ вплыва ще мадярский, словацкий и польский». [7]

Однак, як вказує автор далі, на території Закарпаття в різних місцевостях спостерігаються відмінності і в синтаксисі, і у самій вимові слів. «Черезъ сесе можъ порозумѣти, ожъ нашъ языкъ на декотрѣ стямкы и пять словъ мае». [8]

У реєстрі словника Л. Чопея близько 20000 слів, розміщених в алфавітному порядку: цьому способу автор надає перевагу як більш зручному для відшукування того чи іншого слова(очевидно, тут враховано насамперед той факт, що словник призначався для широкого кола читачів, в основному селянства, якому гніздовий спосіб розміщення слів було б зрозуміти досить важко).

Переклад реєстрових слів на угорську мову здійснено за допомогою одного чи кількох угорських відповідників. Наприклад:

 

а) переклад одним словом:

боклажъ ѣ. kulaсs,

брада n. czakáll,

инстинктъ ѣ. ösztön,

майоръ ѣ. örnagy,

обѣцянка n. іgéret,

побогатѣти k.i. meggazdagodni.

 

б) переклад кількома відповідниками:

боротьба n. ѣarczi küzdelem,

бочарь ѣ. bodnár, kádar,

дрылити cs. lökni, taszítani, telni,

дрѣчный m. derék, termetes, markos, jeles,

пудстелити cs. aláterítni, alávetni,

сбивати cs. leverni, leszállítani, lealkudozni.

 

При відсутності однослівних угорських відповідників дається переклад словосполученням. Наприклад:

мостище ѣ. nagy ѣid,

мыканиця n. a szösz egy neme,

надгрызти es rágni kezdeni,

насады t. keresztgerendák a tengelyen,

недозрѣти k. i. med nem érni,

нѣманя n. néma asszony,

обжинки (-ы) t. az aratás vége,

обухъ ѣ. foka a fejszének,

oтчимъ ѣ. mostoѣa apa,

удданиця n. férjѣez adó leány.

 

Словникова частина читанки Василя Чопея. З архіву о. Юрія Станинця

Всі ботанічні і зоологічні слова-терміни пояснюються в такий спосіб, що спочатку дається латинська назва, а після неї іде угорський відповідник. Наприклад:

 

баранчик (lamius excubitor allt) ѣ. tövisszúró gébics, gédics,

барвинокъ (vinca major növt) télizöld, börvény,

божа коровка ( coccinella állt) n. böde,

божа ружа (paeonia officsinalis növt) n. bazsál, laptarózsa),

брестъ (ulmus növt) ѣ. szilfa,

бузьок (ciconia állt.) ѣ. gólya,

буйволъ (bos bubalus állt) ѣ. bival,

гусь (anser állt) ѣ. liba,

оргоны (syringa vulgaris növt) t. orgonafa, orgonacserje; orgonavirág,

орелъ (aguila állt) ѣ. sas.

 

Інколи помітне намагання автора дати тлумачне пояснення слова. Це бачимо при перекладі слів на означення деяких побутових понять, предметів, явищ. Наприклад:

 

кецокъ ѣ. Szopós borjúk számára elkeritet neky, borjuól. (місце, відведене для маленьких телят, коров’ячий хлів),

крижма n. ajándék, melyet a kerestztszülök adnak a keresztgyermekeknek (подарунок, який хресні батьки дають хрестним дітям),

дрывотня n. faudvar, az udvar azon része,melyen a fa áll (дерев’яний двір, та частина двора, де лежать дрова),

посагъ ѣ. ajándék, pad, melyre a menyasszony a lakzi elötti szombaton ül (подарунок, на якому сидить молода перед весіллям у суботу),

мента n. mente börgallérsal; egyеs ѣelyeken esküvökor «mentét» visel a menyasszony és a nyoszolyö leányok (жакет з кожаним коміром; в деяких селах такий жакет носять молода і весільні дружки в день весілля),

качкы t. fakarok, melyekre gombolyításkor ráteszik a motyót (дерев’яна ручка, на яку намотують клоччя),

клепало s. deszka, melyén kelepelnek, ülö vas, ülö (дошка, на якій клепають, ковадло),

поминание s. említés, a ѣalottakért szolgaltatott mise (поминки, які роблять за померлими),

пощедровати cs. új esztendökor üdvözölni a gazdát s ѣázában rozsot ѣinteni (привітати господаря під новий рік, сипати в домі жито),

перелазъ ѣ. átjáró ѣely a sövényen (місце в огорожі, через яке можна перелізти);

 

а також деяких родинних понять:

 

дѣверь ѣ. sógor, a férj testvére a feleség irányában (так дружина називає брата свого чоловіка),

свекоръ ѣ. a férj atyja a nö irányában (так дружина називає батька свого чоловіка),

свекра a férj anyja a feleség iranyában (так дружина називає матір свого чоловіка),

пристачъ, присташъ ѣ. oly férfi, aki neje ѣázában (neje szüleinél) lakik (чоловік, зять, який живе у домі батьків своєї дружини).

 

Наголосів у словнику зовсім не проставлено. Внаслідок цього, для повнішого розкриття значення слів, автору доводиться поряд з основним реєстром слів вдаватися до ускладненої подачі:

 

замыкати (замыкаву) cs bezárni, elcsukni, elzárni;

замыкати (замычу) cs. Megѣúzni a ѣaját,megcsibálni, megtépni.

 

У поданні багатозначних слів не дотримано єдиного принципу. В одних випадках слово подається стільки разів, скільки в нього значень, наприклад:

 

на е. ra, re;on, en, ön, fel,

на sz. і nesze, ne; neztek, netek. fogjátok,

гейда isz. ѣej, ѣéj ja,

гейда n. briscsó,

повночный m. éjféli,

повночный m. eszaki,

мати n. anya,

мати cs. birni valamit, valaminek birtokában lenni.

Інколи ж багатозначне слово подається в одній словниковій статті і кожне значення відділяється цифрою. Наприклад:

 

баба ж. 1) vén asszony, anyóka; 2) nagyanya, nagymama; 3) szülésznó;

байка n. 1) kaczabájka, nöi felöltö; 2) apróság; 3) mese;

баламута n. 1) zavar, baj; 2) fecsegö ember; 3) etetö kosár a fuvarosoknál;

ґазда ѣ. 1) gazda, 2) férj;

будити n. 1) êbreszteni, 2) ѣúst füstölni;

бути cs. 1) ѣuzni, felѣuzni, 2) k. i. lenni, létezni;

бляшка n. 1) fléѣbárcza; 2) félmeszely, két deczi;

бовтиця n. 1) sinór, zsinór; 2) nyakék, nyakdisz.

 

Проте натрапляємо й на таке, що в одній словниковій статті перелічуються всі значення слова без ніякого їх розмежування. Наприклад:

 

мастити cs. zsírozni, kenni (в розумінні мастити щось маззю); tapasztani (в розумінні білити стіну);

падати (паду) k.s. esni, ѣullani (в розумінні падати, опадати), elѣullani, dögleni (в розумінні вимирати, наприкл. «паде марга»);

подобный m. ѣasonló, ѣasonlatos (в розумінні схожий); alkalmas, jó (в розумінні гарний);

складъ ѣ. szótag (в розумінні «частина слова»); a szántóföld dereka (гребінь, який утворюється при виорюванні землі); összerakás (склад);

убивати cs. ölni, megölni, öldösni (винищувати); tölteni, kitölteni (торувати, вибивати, напр. «убивати путь»);

убирати cs. válogatni (вибирати); csinositani, öltözteni (одягати);

дѣдо ѣ. nagyapa (дід ) oregember (старий чоловік).

 

Реєстр словника складається з двох шарів лексики, про що говорить сам автор у передмові: 1). «Змагавемъ ся колько лем можъ, много руськихъ словъ зобрати» і 2). «брати слова изъ церковного языка, котрѣ щоденное уживаня мають». [9] При цьому автор там же зазначає, що в словнику (за бажанием Мадярської Академії наук) є «и тоты слова, што з мадярского перейшли у руський языкъ». [10]

Джерелами до словника були насамперед деякі праці галицькі («Народные песни Галицкой и Угорской Руси» Я. Головацького, М., 1878; «Нѣмецко-руский словаръ» О. Партицького, граматики руської мови М. Осадця, О. Огоновського) і закарпатські («Книгы ведли народныхъ школъ М. К. Министромъ религии и просвѣты изданѣ», «Grammatika slavo-rutѣenica» Мих. Лучкая (Будапешт, 1830). Із видань східно-українських названа як джерело тільки одна праця: «Малорусские народные предания и рассказы» М. Драгоманова (К., 1876).

Церковнослов’янські слова автор, як він сам про це говорить, «черпав емъ изъ обрядовыхъ книгъ, што май часто хоснують ся, сякѣ суть: «Евангелѣе, Апостолъ и Псалтиря». [11]

Проте насправді серед церковнослов’янізмів, уведених у словник, є чимало таких, які, як зазначає П. Й. Горецький, «певно, не мали «щоденное уживаня в живій народній мові, наприклад: врабель, вражда, врана, вранъ, врата, врати (дієслово), ликовати, лобзати, лучезарный, лѣторость, любославие, любочестие, младенець, младенство, младость, младый, млатокъ, млатъ, млеко». [12]

Л. Чопей у цьому словнику перший звертає увагу на угорські запозичення в українській ономастиці Закарпатської області. Цікаво й оригінально те, що слова, які на думку автора є мадяризмами, виділені курсивом. Це дає змогу відразу, без усяких зусиль, розрізняти їх, як тільки глянеш на ту чи іншу сторінку.

Як зазначає А. Мокань, угорські запозичення були взяті автором у словник із його власної праці «Magyar szók a ruten nyelvben» («Угорські слова в рутенській мові»), Будапешт, 1881, написаної як відповідь на працю Ф. Міклошича «Слов’янські елементи в угорській мові», Відень, 1871 р.

Порівнюючи запозичення в обох працях (мається на увазі стаття Л. Чопея і його словник), виявляється, що багато слів, які зустрічаються в статті, не ввійшли до словника. Це, зокрема, такі: ablakoš, áküv, bánás, сifraság, cigánѣal, čikóš, dugóká, eperká, fazikáš, felpénz, felperes, fióka, fogavv, fojtaváti, funt, fordošnyj, faršpant, figá, inās (inašiti),icjā, jāmbarnyj, kāl’ѣa, kāndālűvā (kāndālűvkā), kivenavāti, kornel, koštűk, kivernyj (kiverjnā zeml’a), mārādāš, mārѣa, menčig, n’ākrāvűluv, pālāčintāsűtőv, pāt’olat, ~fāt’olat, paštā, pat’kā, prōkātar, rāspil, šalātā, šnpātisja, sorozās, sāmalavāti, tāblāzavāti, tān’ir, težlā, űmeš, vāgōkéš, začküv ~ žačkűv, žup; не ввійшли до словника також клички коней і великої рогатої худоби (крім kājla I fākovā). [13]

З другого боку, в словник були включені такі запозичення, як ардань, бабрати, бантеръ, бендюхъ, берь~бирь, батьогъ, бештия, бивно, бизовно, боканчош, бурковати, вадасъ, валастоввизъ, гайдукъ, гондра, гетешъ, галѣръ, гельва, гембець, дейжа~дийжа, добошъ, ембершигъ, лапта, парадичка, пияць, шаторъ та ін., всього 83, яких немає у згадуваній вище статті. Це свідчить про те, що автор після написання статті не припинив роботи, а далі продовжував збирати лексичний матеріал, доповнюючи, уточнюючи його.

Та потрібно сказати, що багато із нововведених слів, як вказує на це А. Мокань у своїй статті «Угорські запозичення в українській мові», не можна вважати угорськими запозиченнями (берь~бирь, чмовжъ, дрѣкъ, гандра, лапта, поставъ). Етимологія деяких слів ще й досі не встановлена (ардань, трумбіта, чеканъ, шашъ~сашъ).

Зрештою, Ласло Чопей міг би вважати угорськими запозиченнями набагато більше слів. Наведемо частину з них: бетлегемъ, бунтаръ, гусаръ, гарадичѣ, дириговати, Ержа, живанъ, канта, кавиль, креденцъ, мадярорсагъ, мусай, пасуля, турня, фанка, церуза, Шандоръ і т. д.

Важко зрозуміти, чому Чопей не виділив курсивом такі слова, як боканчѣ, олай, оргона, парна, шпарга та ін. Адже вони попередньо наводяться в його статті і їх угорське походження цілком очевидне.

 

Граматична розробка реєстрових слів

 

Кожне слово, подане у словнику, має свої позначки. Вони залежать від того, до якого лексико-граматичного розряду належить розглядуване слово.

При іменниках вказується рід – чоловічий, жіночий чи середній. Наприклад:

 

чол. рід: другъ ѣ. barat, ѣitars, férj,

будинокъ ѣ. épület,

герой ѣ. ѣös, dalia, levente,

инспекторъ ѣ. felügyelö,

начеркъ ѣ. rajz, vázlat,

жін. рід: кальга n. kályѣa,

драбина n. léjtra, laytorja,

наука n. tudomány, tudas, tanitás,

обѣцянка n. ígéret,

овчарня n/ juѣakol, ѣodály,

сер. рід: качатко s. kis kacsa,

окно s. ablak,

збираня s. szedés, szedegetés, felszedés,

прислово s. ѣatározó szo, igekatározó,

сито s. szita.

 

Іменники спільного роду позначаються позначкою k. n., наприклад:

cирота k. n. árva.

 

Граматичний рід вказується також і при займенниках. Наприклад, присвійні, вказівні та деякі форми інших розрядів займенників подаються у формі всіх трьох родів:

 

мой, моя, мое nm. enyém, az enyém

твой, твоя, твое nm. tied•

онъ, она, оно nm. ő

сей, сия, сие nm. ez, emez

тотъ, тота, тото nm. az, amaz.

 

Проте спостерігається деяка непослідовність. Якщо у вищеназваних займенників вказівка на рід супроводилась поданням цілого слова в кожному конкретному випадку, то, наприклад, при займенниках «вашъ» і «самъ» ціле слово подається тільки один раз, при наведенні форми чоловічого роду, а на можливість вживання його у формах жіночого й середнього родів вказується тільки закінченнями:

 

вашъ, -а, -ое (е) nm. őné, magaé, kelmedé

самъ -а, -о nm. maga.

 

Зовсім немає в словнику Л. Чопея слова на означення присвійного займенника «наш». Воно зафіксовано лише в значенні «назва української букви н»:

нашъ ѣ. a ruten n betű neve.

 

Прикметники подаються у формі чоловічого роду з граматичною позначкою «m». Наприклад:

 

загальний m. elaludt, elѣamvadt,

великий m. nady,

невѣдомый m. ismeretlen,

недбалый m. ѣanyag, rest, gondatlan,

оловяный m. olomból való, ólmos,

пахнячый m. szagos, illatos,

поблѣднѣлый m.sáppadt,ѣalavány,

серебренный m. еzűstős, ezűst.

 

Про наявність у прикметників жіночого і середнього роду не згадується.

Для деяких прикметників наведено ступені порівняння. Правда, подаються вони окремими словниковими статтями. Наприклад:

 

красный m. czép, csinos, tetzsetös,

 

і вже в іншій словниковій статті:

 

крашшый m. szebb, csinosabb,

високий (ый) m. magas, nagy, emelkedett,

вышшый m. magasabb,

малый m. kicsi,

менший m. kisebb,

добрый m. jó, ѣelyes, egészséges,

лѣпший (ый) m. jobb,

красный m. szép, esinos, tetszetös,

крашшый m. szebb, szinosabb.

 

Це форми вищого ступеня порівняння прикметників. Форми ж найвищого ступеня порівняння, як відомо, в східних закарпатських діалектах творилися за допомогою префікса май-. З таких форм у словнику подана тільки одна :

 

майбольший: legnagyobb.

 

Зустрічається в словнику й певна кількість елятивів:

превеселый m. nagyon vig (дуже веселий),

преумный m. nagyon okos (дуже розумний),

пречистый m. nagyon tiszta (дуже чистий),

предобрый m. igen jó (дуже добрий),

премудрый m. nagyon bölcs (дуже мудрий),

презѣлный m. igen nagy,

преважный m. nagyon súlyos.

 

Та не зрозуміло, чому прикметники пресвятый, преблагий, преблаженный перекладаються автором як найсвятіший (legszentelebb), найблагіший (legjobb), найблаженніший (legboldogabb).

Форми ступенів порівняння утворено також і від значної частини прислівників. Наприклад:

 

глубше і. mélyebben,

дороже i. drágábban,

ниже і. lejebb, alább,

крашше i. szebb, csinosabb,

лѣпше i. jobban, inkább,

менше, меньше i. kevesebb, kevesebben.

 

Зрідка можна зустріти прислівники з підсиленим значенням:

 

дуже мало: nadjon kevés.

 

Проте подаються такі форми не окремими статтями, а в складі основної, у даному випадку, в статті «мало».

Подаючи іменники, що вживаються тільки в множині, автор використовує позначку «t». Наприклад:

 

клѣщѣ t. оlló,

ворота t. kapu,

вылы t. favilla,szénás villa,

макароны t. olasz laska, csöves laska,

ножицѣ t. olló,

граблѣ t. gereblye,

ґарадичѣ t. lépcsö,

килы t. tökösség, ѣere, tök.

 

Слід відзначити й таке цікаве явище. Якщо назва дерева співпадає з назвою плода, наприклад, «груша», «дичка», «космачка»; «орѣхъ», то назва плода подається як множинна форма, наприклад:

 

космачкы t. koszméte,

грушѣ t. körte,

орѣхы t. dió,

дичкы t. körte; vadkörte;

 

а відповідні слова в однині – назви дерева, наприклад:

 

космачка n. koszméte bokor,

груша n. körtefa,

орѣхъ n. diófa,

дичка (pyrus növt) n. körtefa, vadkörtefa.

 

Тільки слово «слива» означає і дерево, і плід:

 

слива n. szilva, szilvafa.

 

Незрозуміло, навіщо авторові потрібно було робити таке розмежування між сливою і, наприклад, горіхом, коли й те, і друге однаково вживаються як в однині, так і в множині.

Дієслова Л. Чопей поділяє на чотири групи: 1) дієслова діяльні (cselekvő ige), 2) дієслова середнього стану (kőzép ige), 3) неособові дієслова (személytelen ige), 4) зворотні дієслова (visszatérő). Кожна група має свою окрему граматичну позначку. Так, при діяльних дієсловах вживається позначка cs:

 

безпокоити cs. nyugtalanitani, zavarni, ѣáborgatni,

вадасити cs. vadászni,

гатити cs. gátolni, akadalyozni, gátat verni,

грѣшити cs. vétkezni, bünt elkövetni,

закончити cs. bevégezni, befejezni;

 

при дієсловах середнього стану маємо позначку k.i.:

 

блѣднъти k.i. sápadni, ѣalványodni, fakulni,

бывати k.i. lakni, élni, tartozkodni,

вандровати k.i. vándorolni, utazni,

вымерти k.i. kiѣalni,

загорѣти k.i. égni kezdéni;

 

неособові дієслова позначаються так: szi., наприклад:

 

гримить szi. mennydörög,

дождьить szi. esö esik, permetez,

на szi. nesze, ne; nesztek, netek, fogjátok;

 

при зворотних дієсловах використана позначка v.:

 

блищатися v. fényleni, ragyogni, csillogni,

боротися v. kűzdeni, birkózni, kűzkodni,

влюбитися v. bele szeretni,

гнѣздитися v. fészkelni, fészket rakni.

Крім того, при деяких дієсловах подається форма першої особи однини теперішнього або простого майбутнього часу. Наприклад:

 

сбости (сбоду),

спечи (спеку),

падати (паду),

топтати (топчу),

украсти (украду),

возити (вожу).

 

Зафіксована також єдина в словнику імперативна форма при дієслові «веречи»:

(paranсsolómód: верьзь) cs. vétni, dobni, ѣajítani.

Цікавий момент про подання числівників. До цього лексико-граматичного розряду слів автор відносить в основному кількісні числівники:

 

десять sz. tiz,

дванадцять sz. tizenkettö,

двадцять sz. ѣúsz,

пять sz. ot,

пятьдесятъ sz. ötven.

 

Порядкові ж числівники Ласло Чопей кваліфікує як прикметники, на що вказує позначка, наприклад :

 

первый m. elsö,

другий m. masodik,

четвертый m,

шeстый m. ѣatodik,

семидесятый m. ѣetvenedik,

тридцятый m. ѣarminczadik,

тринадесятый m. tizenѣarmadik.

 

І лише окремі слова цієї групи автор вважає числівниками:

 

третій (ый) sz. ѣarmadik,

десятый sz. tizedik,

двадцятый sz. ѣuszadik.

 

Прислівники подані в словнику з позначкою «і.», наприклад:

 

влѣво i. balra, balfelé,

вкрадцѣ i. titokban, lopva,

издалека i. messziröl, messzeföldröl, távolból,

одтѣль i. onnét, amonnét,

помалы i. lassan, lassankint.

 

Прийменники мають граматичну позначку «е.», наприклад:

 

по e. -on, -en, -ön,

при e. ѣoz, ѣez, ѣöz, nál, nél: alatt, idejében,

на e. ra, re, on, en, ön, fel,

до e. (sajátító esettel) -ig, ѣoz, ѣez, ѣöz, ba, be,

за e. ért, miatt,

подъ e. alá, allat.

 

Сполучники позначаються так: «k.», наприклад:

 

a k.: és, de, pedig,

айбо k.: de, igen, ѣanem, bizony, ám,

кибы k. ѣogyѣa, ѣa,

чи k. mint, mintѣa.

 

При вигуках подається позначка «isz.», наприклад:

 

гей isz. ѣej! ѣajѣ! ѣé!

aва isz. ím, íme!

ага isz. aѣa!

ой isz. ó, oѣ! ej! ѣej!

 

При словах з проривним «ґ» наводиться транскрибована вказівка для правильної вимови слів:

 

маґловка (-gl) n. tenyészö sertés,

маґнетизмъ (-gne) ѣ. mágnesség, delejesség,

виганъ (-ga) ѣ. viganó, szoknya,

педаґоґика (gogi-) n. neveléstan.

 

Слід відзначити і те, що автор, беручи до уваги діалектні відмінності у мові закарпатських українців, дуже часто подає в словнику варіанти слів. Причому, подає їх окремими словниковими статтями. Це можна було б вважати одним із недоліків словника, якби не врахувати той факт, що розглядувана праця Л. Чопея створювалася для практичних потреб – полегшити вивчення угорської мови закарпатським українцям, тобто була розрахована на найширше коло читачів, в основному селянства, яке говорило на різних діалектах. Коли б такий читач хотів, скажімо, знайти угорський відповідник до слова «шашъ», що виступало в його діалекті у формі «сашъ», він неодмінно почав би його шукати під буквою «с». Не знайшовши цього слова там, читач вважав би, що воно відсутнє в словнику. Очевидно, саме з таких міркувань були подані окремими словниковими статтями слова кисасонка ~ кишасонка, завтра ~ заутра, жебракъ ~ жобракъ, голесо ~ колесо, вухо ~ ухо, алдомашъ ~ олдомашъ, молоко ~ млеко, дейжа ~ дийжа, вузина ~ узина, вчера ~ учора, вовес (вовса) ~ овес (овса), берь ~ бирь, легинь ~ лединь, лисницѣ ~ лѣсницѣ та ін.

Позитивним є те, що, крім фонетичних варіантів слів, Ласло Чопей дуже часто подає в словнику лексичні варіанти, наприклад: кудри і кучерѣ, голодный ~ голонный і лачный, докторъ ~ дохторъ і лекарь, оболокъ і окно, няньо і отець, гортанка ~ гыртанка і горло, кирниця ~ кырниця і студенець, свадьба ~ свальба, весѣлля, хижа ~ хыжа і хата.

 

Ілюстративний матеріал

Потрібно зауважити, що цьому питанню автор не приділив належної уваги. Прикладів-ілюстрацій у словнику дуже мало, та й то в основному окремі речення, взяті з розмовної мови. Посилань на джерела зовсім немає. Наведемо кілька прикладів:

 

инше s. más, egyéb, valami. Я инше нич не хочу.

aлдомашъ ѣ. áldomás. Пойте робити за честь, за алдамашъ;

ожъ k. ѣogy, ѣogyѣa. Ожъ ты не пришовъ, тото не бѣда;

катуна n. katuna. Пошовъ у катуны;

витися v. forgolódni. Вье ся ги пицьок;

наугады i. véletrenre, találomra; ritkítja párját. Такый легѣнь, што онь наугады;

мамкати cs. anyát szólítani, a «mаmа» szót mondani. Задарь ми мамкашъ;

провести (-веду) cs. elvezetni; elömondani, проведи ми сесѣ  шоры;

просто i. egyenesen, стой просто;

душно i. szorult, rekkenö levegö, meleg. Якъ туй душно;

заважити cs elgondolni, eszében forgatni. Чоловѣче, штось заваживъ.

 

Тільки де-не-де зустрічаємо позначку «Népdal» (народнопісенне):

 

1. бодай i. vajѣa, ѣogy. Бодай тоты не сконали, што насъ розлучили (Népdal);

2. вичорницѣ t. fonóka, fonobajáros. Не ходи ты, Грицю, на вичорницѣ

3. ланка n. lankásѣely. Пошли козы по-пудъ лозы, а вовцѣ ланками (Népdal);

4. леда n. miѣaszna, ѣaszontalan, rest;

Ой най мене леда бѣда

В лице не цюлює (Népdal);

5. одомашъ ѣ. áldomás.

Ходив Томашъ

Дав одомашъ;

6. плюга n. csunya, ocsmány nö, riѣök.

Дала менѣ плюга чары,

Дашто ми рятуйте;

7. повгарька n. polgárné, polgárasszony.

Бо червено вино

У погарѣ скаче,

Не една повгарька

За повгарьомь плаче (Népdal).

 

Фразеологія в словнику теж представлена слабо. Зустрічаються подекуди словосполучення типу «адамово яблыко», «бабино лѣто». Як ілюстративний матеріал використовуються приказки:

 

Баба з воза, спицямъ легше.

Бачить чуже подъ лѣсомъ, а своє и подъ своимъ носомъ не бачить.

И на новый мѣхъ придастъся заплатка.

Каждый когутъ на свойомъ смѣтю смѣлый.

Куда чортъ не застигае, бабу посилае.

Не буде зъ пса солонина.

Не така бѣда страшна, як еѣ малювуть.

Не треба свини монисто.

Приде на пса морозъ.

Рука руку мые.

Сытый голонному не вѣруе.

Тко як собѣ постеливъ, так буде и спати.

Яка матка, така й Катка.

 

Зрідка як ілюстрації подаються загадки (talány). Наприклад:

 

виса n. csüngö, függö tárgy;

виса висить, хода ходить;

виса впаде, хода вхопить (Talány);

панѣя n. úri nö, úri asszony, úrnö;

Пришла панѣя зъ горъ;

несе на собѣ сто поръ. (Talány).

 

І, нарешті, слід відзначити, що, незважаючи на місцевий характер словника, автор його не цурається й запозичених слів. У словнику зафіксовані, наприклад, такі слова, як: организаторъ, организация, организм, организовати, органичный, органъ, оригинальность, оригинальный, ориєнтовати, орнаментъ, орфография та ін.

Отже, «Русько-мадярський словарь» Л. Чопея дає цікаві відомості про лексичний склад говорів Закарпаття, про їх граматичну систему та словотвір.

 

1. Készittessék egy rutén-magyar szótár, amely a magyfr szólások éterlme­zésében leginkább amagyarországi rutén népnyelvre van tekintettel, s mely az ezen nyelvben elfogadott magyarszôkat sem mellözi («A. Magyar Tudományos Akadémia értesitöje»). XII. évfolyfm, I. szám. Budapest, 1878 стор. 69-70 (див. стат.)

2. дані про зміст протоколів узято зі статті О. А. Моканя.

3. А. ІІ-ik számú pályamü sokkal sikerültebb. Nem teljes gzótár, nem hosszú járad­ságos munkának ered. Ménye, de megfelel a gyakorlati Szükségnek. Szerzö jolyo­vást tekintettel van a nép nyelvére. Nem ir orosz, hanem rutén szötárt, magyar nyelvbe tiszta s ment minden izetlensegtöl… Mindezeknel fogva a birálók egy­han­gúan a II-ik munrút ajalnjár jutalom. (рукопис, стор.3). Рукопис знаходиться в Ру­кописному відділі АН УНР (Будапешт) під назвою «Аz I (nyelv és szép­tu­do­mányi) osztaly jeyzökönyva,1881».

4. Л. Чопей. Русько-мадярський словарь. – Будапешт,1883, С. ХІІ.

5. Там само.

6. Там само.

7. Там само.

8. Там само.

9. Там само.

10. Там само.

11. Там само. – С. Х.

12. П. Й. Горецький. Історія української лексикографії. – В-во АН УРСР, К., 1963. – С. 100-101.

13. Порівняльні приклади взято із статті А. Моканя «Угорські запозичення в українській мові». – Ленінград, 1969.

13 жовтня 2016р.

Теги:

Коментарі

Микола Б. 2016-10-15 / 17:42:34
Дякуву за дуже-дуже файный и науково-обгрунтованый матеріял...Багато корисного узявим субі...


Іван Ребрик
Публікації:
/ 2Іван Марґітич: Єдність віри і народу
/ 2Те, що не влазить в депозитарій...
/ 5«Де я в житті маю втяти плужок у борозну?..»
/ 2Пряшівський феномен. Микола Неврлий
/ 4Пряшівський феномен
/ 8Вправляння і Виправляння
/ 1Історіографічні студії проф. Володимира Задорожного
/ 1Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. V
/ 1Памʼятаєш?
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. IV
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. ІІІ. Шляхетний Чин
Петро Скунць. ПОГЛЯД. 1967
/ 6Великий українець Закарпаття
/ 3Він увів мене в ту атмосферу…
/ 1"Образки по-ужгородськи" від Леоніда Годованого
/ 3Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ІІ
/ 6Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки
/ 9Сьогодні плачуть книги
/ 2П’яте число «Екзилю»
/ 1Двадцять дев'яте листопада
/ 4Без осердя
/ 3Наша Наталка Дмитрівна
/ 13Можливо, це справді ти
/ 5Література, яка б переродила наш народ
/ 3Четверте число "Екзилю". Гаряче. Не безнадійно
» Всі записи