Він різьбив все…

35 сторінок займає стаття Валентини Мартиненко (мистецтвознавця) і Ярослава Свиди (сина майстра, відомого подвижника спорту) – найповніший на сьогодні огляд життєвого і творчого шляху В.Свиди (1913-1989), одного з дюжини закарпатців – лауреатів Шевченківської премії (1983). Отримав цю відзнаку другим з наших краян (після Є.Станковича).

Ілюстрований каталог основних робіт налічує щось з 210 зразків – від хреста з оздобленням і образами для брата Михайла  (1933) до триптиху «Свято урожаю” (1989). Ці твори експонуються у 25 музеях і закладах по цілій Україні (можна додати ще обласний муздрамтеатр). В.Свида є чи не найбільш експонованим з закарпатських авторів – 170 виставок різного рівня, переважно прижиттєвих, але і до наших днів також.

Самостійне значення в альбомі має бібліографія на 38 сторінках (уклали Л.Савко і Є.Слуцька з обласної бібліотеки). За життя метр мав усього три маленькі каталоги і один більший альбом. Натомість преса була до нього уважною – сотні публікацій, включаючи інтерв’ю – як у місцевих, так і у всесоюзних виданнях. По смерті кількість публікацій не зменшилася, особливо у ювілейні роки. Також щороку по кілька репродукцій з’являлося у різних книжкових виданнях. Виявити і описати їх усіх було справжнім подвигом бібліографів. Обліковано і півсотні інтернет-публікацій. Опрацьовано також родинний архів Свиди.

Народився майстер з братом-близнюком Федором 22 жовтня 1913 р. в с. Потокош Потконьовц (Пацканьово) у багатодітній селянській родині. Закінчив три класи Пацканьовської школи, потім дворічну “державну фахову школу господарську в Домбоку” (з 1928) і трирічну школу з обробки дерева в Ясіні.  Відтак з 1934 р. працював помічником у двох іконостасних майстернях, шукав роботи по цілій Чехії. Потім перші серйозні замовлення у м. Брно, де пробув до кінця війни. 10 вересня 1945 р. став майстром-інструктором державної художньої і художньо-ремісничої школи в Ужгороді. З 1948 по 1976 р. викладав в училищі декоративно-прикладного мистецтва, потім на творчих хлібах. Не стало майстра 19 квітня 1989 р.

Серед його творів – тарелі, барельєфи, багатофігурні композиції – монохромні і розмальовані, церковне різьблення. Останнє представлене в альбомі найбільш фрагментарно, а все ж є ряд фото з Пацканьова і Приборжавського. Виявлення ж його подібних робіт у Чехії – справа майбутнього.  Окрім узагальнених персонажів, є і портрети   конкретних діячів – Ю.Венеліна-Гуци, дев’яти класиків закарпатського живопису за круглим столом, пари Й.Бокшая і Р.Кента (1993 р. за мотивами цієї композиції створено пам’ятник Бокшаю і Ерделі в Альпінарії).

Скульптури Свиди – це своєрідний епос Закарпаття у дереві, наші пластичні “Іліада” й “Одіссея”. Для них характерні, з одного боку, широка панорамність, з іншого – тонкий ліризм. Речі напрочуд психологічні, автор уважний до деталей, як професійний криміналіст. Щирий гуманізм, підкреслена увага до людини праці, сільських бабусь органічно поєднується з колоритним етнографізмом, досконалим знанням верховинського і долинянського побуту. Цікаво було  би проаналізувати взаємовпливи закарпатського живопису і Свидової скульптури (а можливо і закарпатської новелістики). Також необхідно ввести Свиду у світовий контекст – просто вражаючими є перегуки його творів з японськими нецке.

Без сумніву, даний альбом стимулює звернення мистецтвознавців до спадщини художники, а туристів ще більше зацікавить його творами, широко представленими у наших музеях. Водночас цілком на часі і створення окремого меморіалу для цього віртуоза різця.

Теги: Василь Свида, скульптор, альбом

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати