Мовночутливі

А чому б українським партіям не усвідомити, що на порозі виборів це – найбільш вдячний і сприйнятний засіб. На те, що політика все довкола розмінює на дрібну монету і використовує у вигляді кинджала, мислячий громадянин вже не підніме навіть голову. І таких мільйони. Тут бундючність рівносильна поразці. Ті, хто відносяться до єдиновладного воза або чиновники різного гатунку, що приплітаються до нього, добре усвідомлюючи власну вигоду, співають господарю милу йому пісню. Кажу, що на позиції партійновідданих та заінтерсованих, які бажано-рефлекторно стають ідеологічними солдатами, васалами своїх керманичів, не варто зупинятись. Їхні дії, між іншим, передбачувані й тому менш загрозливі. Набагато підступнішою є хвороба, якщо їх ряди поповнюють особи, від яких наївний виборець чекає зовсім іншого. Ні, я тут зовсім не думаю про угорськомовних обласних депутатів, які отримали мандат під прапором українських партій. Їх стосується визначення, наведене вище. Хто втрапив у команду, одягнув на себе її мундир, той не може стріляти куди заманеться, а лише туди і так, як віддали в наказі. Насправді ж мене дуже засмутило, що чисельна група закарпатських українських літераторів теж встала у лави і висловила своє протестне ставлення до мовного законопроекту.

Для письменника, поета рідна мова не лише засіб, зброя, а й життя, святиня. Українцеві – українська. Що прагне її захистити, врятувати – це природний інстинкт, більше того – обов’язок. Водночас незрозуміло, несприйнятно і не піддається тлумаченню, що від інших подібне оспорюється. Принаймні для тих, хто поклявся на вірність й правдивість слову має бути зрозумілим: не той ображає, руйнує українську мову, національну свідомість, хто захищає своє, а той, хто цей скарб кидає на політичне сміттєзвалище.

Шандор Горват

Теги: мова, мовний