Русини Закарпаття – хто ми?

«Парад планет», парад суверенітетів, парад нових геніальних творінь й утворень на теренах Старого Світу кінця ХХ й початку ХХІ століття зачепив й богобійне, консервативне Закарпаття. Були для того причини? Звичайно. Як об’єктивного, так й суб’єктивного характеру. Об`єктивно – це сам хід історії , «вічне колесо», зупинити яке в силі тільки Всевишній; суб’єктивно – «геніальні» особистості, породження від лукавого, через свої амбіції й, головне, головокружіння від тої «геніальності» й неможливості самореалізуватися для «блага всіх», а в першу чергу – для себе, почали втілювати свої ідеї в життя, незважаючи на те, що суспільство їх не просило це робити. Звичайно, я не маю на увазі  кандидатів й Лауреатів Нобелівської премії… ті справді рухають, прискорюють, вдосконалюють нашу земну цивілізацію. Це породження від Всевишнього! Людство сказало й ще не раз скаже їм за це спасибі. Я говорю про інших… «відкривачів».  Перспективи інших «творінь», що виявлялися захмарними навіть тоді, коли на них дивитися з висоти Говерли. Вони думали, думали… й придумали. Чому б, скажімо, не стати відомим на весь світ завдяки своєму неуцтву й злобі. А коли не вдолося, то, бодай, «Прем’єром», Президентом чи міністром…  покерувати крихітною планетою, створеною власною уявою, бодай годину чи дві, покерувати світом (а кожна людина це цілий світ) на свій розум, а коли цей світ ще і сам про це просить. Таких лідерів, слава Богу, людство проїхало у минулому столітті… на таких час від часу натрапляє вже і в нинішньому. Будь ласка найсвіжіший приклад. Закарпаття – ціла планета! А без вождя. Це непорядок у світі. Трохи крику, трохи галасу, трохи заокеанських справжніх грошей і... ось-ось ти «Лідер нової Нації», її творець й рятівник! Не менше й небільше ! Нормальній людині це цікаво до того часу, поки такі «ідеї» й такі «лідери й творці» сприймаються на рівні анекдота. Але коли цей анекдот в інтерпретації гумориста-бізнесмена, філолога Павла Чучки-молодшого починає реалізовуватися в життя, це стає вже не смішно, а трохи насторожує. Насторожує тому, що ці лідери «великих й малих націй» здобувають собі право говорити інколи навіть з Державної трибуни, починають добре підкормлюватися й переростати в нездоровий наріст на здоровому тілі справжньої  нації, стають раковою пухлиною , що не тільки болить, а вже й кровоточить. По-закарпатськи це називається вакалия на тілі здорового бука або «головня» (чага) на тенгериці. Про що мова? А про те,що сьогодні ціла купа марґіналів починає примірювати на свою захмелілу від ідей голову то шапку Мономаха, то чіпляти на черево меч Цезаря, то хапати своїми немитими руками важкий спис Іскандера… Так-так, і не менше! І не важливо , що ці марґінальні зазіхання йдуть в розріз думками й мріями тих, кого вони хочуть зробити щасливими, в розріз із Законами та Конституцією, врешті – мораллю. Не кажу про совість й честь. Там, де корона «Імперії», там совість вихідна…

…А якщо тобі ще за твій блуд добре заплатили, то зупинить тебе, такого «лідера», тільки вирок районного суду й загроза опинитися за такі ідеї в буцегарні бодай на 3-5 років… Тоді пропадають героїзм, лідерство, тоді ти миттєво забуваєш про те, про що говорив вчора в Домі Русинов у Мукачеві, в Ростові-на-Дону, Будапешті, Празі, Тронто, Зняцьові, Ужгороді, Пацканьові… Ти вже не творець Нації… Чому? Слабо? Як, скажімо, Гетьман Калнишевський чи Іван Беца за свої ідеї йти й боротися докінця й не прийняти подачки з руки ката, нести свій хрест на вершину Голгофи й кинути виклик своїм губителям, як скажімо, Ян Гус, стати уособленням власної правди й сили духу тої нації, лідером якої ти себе вважаєш. Чи, як змальований герой великого генія українського народу Миколи Гоголя Тарас Бульба, не зупинятися на початку дороги, а стати одним з наріжних каменів у фундаменті власних ідей, які ти мрієш реалізувати.

Відповідь на це питання проста як правда: все, що притягується на цей Божий світ надумано, за гроші, зраду, блага й вигоду, рано чи пізно розпливається як піна на воді, перестає, не на родившись, дихати в утробі тих, хто виношує той плід.

Рось, Русь, русич, русин – ці слова непотребують ніяких пояснень. Школяреві відомо, що вони не народились на Закарпатті – прийшли вони до нас з берегів маленької річки Рось, що на великій Україні. Це зрозуміло кожній освіченій людині. Не зрозуміло мені тільки одне – хто дав право новітній раковій пухлині на здоровому тілі української нації вважати, що купка марґіналів має право сьогодні втокмачувати в голову одному мільйону закарпатців вважати себе «наці-русином». Бо ми не такі, як ті що за горами, ми не українці, ми «русини», бо в нас голови довгависті, як каже художник Іван Ганич з Перечина, а в українцю круглі. Шановні мої брати-русини, на зразок того пана провірте свої голови не перед глядилом, а у досить відомого у Перечині психіатра Белеканича, можливо це вам ще поможе...

Хто ми русини Закарпаття ? На це питання дала відповідь наукова конференція, що відбулася 21 жовтня цього року в Будинку «Просвіта» в місті Ужгороді. Організовуючи цю конференцію, товариство «Лемківщина» (Закарпатська обласна організація) консультувалося з вченими краю, дослідниками історії Закарпаття, громадськими діячами, яким небайдужа доля рідного краю. А тема політичного русинства сьогодні всім пдобряче набридла. Думки були різні. Більшість доповідачів на конференції схилялися до того, що питання це непросте, хоча й давно вивчене й зрозуміле. Сьогоднішні «будителі» «новітніх русинів» ліплять з трьох етнічних груп українців – лемків, бойків та гуцулів (так визначив відомий лінгвіст Іван Панькевич, а пізніше підтвердив професор Краківського університету уродженець села Заричово Перечинського району Іван Гарайда) новітню націю. Отямтеся, дорогенькі, ні одна з цих етнічних груп не важає себе тим творінням, за яке ви її маєте. Поняття Русь від сьогоднішньої України вкрав у 1721 році московський цар Петро І й повелів називати московітів «великороссами» (про це я не перестаю писати й говорити, кожний раз на це звертати увагу), а матір «городов руських – Київську Русь» повелів називати Малороссією. І це при тому, що коли в Києві златоглавому вже було спалено монголами понад 300 церков із золотими куполами, Москвою ще й не пахло (там, на тому місці, де  стоїть зараз столиця Росії, було велике болото. Москва, в перекладі з говорів народів російської глибинки – це  Велике болото, а Болотна площа зберегла свою первісну назву до сьогоднішнього дня). Боже,  яке кощунство, наругу вчинили   невдячні діти над матір`ю, над тою плоттю й кровю, з якої вийшли! Хіба так можна? Петра за це Бог покарав, карає Він Росію до цього часу. Але нам від того хіба легше? Як богобійний християнин, я не тішуся з того, а молюся за вбивць рідної Матері, щоб і їх Господь простив.

Почалися війни… Шкода,  що тоді мечами й шаблями Івана Мазепи ми не відстояли свою назву й змирилися з тим , що нас обізвали малоросами-хохлами . Вірю , що за цю прозивку  Петро І та його сатрапи вже відповідають й ще будуть відповідати перед Богом. В душі всі ми залишилися русичами, пізніше русинами , а згодом – стали українцями. Якщо вчорашня Київська Русь, мати сьогоднішніх русинів Закарпаття,стала називатися Україною, консервативні закарпатці зберегли й бережуть це поняття до сьогоднішнього дня  в тому сенсі, в якому воно вживалося й тисячу років тому.

     Сьогодні слово «русин» почали активно експлуатувати на Закарпатті. Чому? А тому, «…Що спочатку було слово, і слово було у Бога і Слово було Бог». Вже після слова пішли люди, а за ними землі, території й,нарешті, держави, за мурами яких заховалися від Ньго ті, кого Він створив. Саме воно ,слово,прийшлося до вподоби творцям «новітньої нації»– «лідерам «закарпатських - пудкарпатських русинов». Шановні «творці» , якщо вам таке миле , таке дороге українське слово «русин» й отримуєте ви за нього ще й гроші , то пишіть його вже , будь-ласка, бодай правильно, а то дивно у вас виходить: кожен пише його по - своєму . Що не розумак, то або «русын», або «руссын» , «русін»... Кому що збреде в голову. Пам’ятайте,  слово русин стосувалося колись й короля Данила Галицького , якого ви так «любите», князів, ніби вам рідних , Корятовича й Лаборця, Івана Лучкая, просвітителя Олександра Духновича ,  «Руської Трійці», Ольги Кобилянської , Юрія Федьковича ,  Івана Франка , Лесі Українки … навіть єпископа Едмунда Бачинського та багатьох інших вже наших сучасників , іменна яких ви добре знаєте . Ці історичні особистості ніколи не відділяли себе від єдиного русинського кореня , що не зник з нашого поняття,а в силу об’єктивних причин трансформувався в поняття  русин-українець , а пізніше просто – українець на теренах більшої частини сьогоднішньої держави України. Носії назви – русин, закарпатці, не змирилися з царським указом. Якщо Україна «довго гомоніла» мечами Северина Наливайка й Кривоноса ,  Івана Богуна й Богдана  Хмельницького , Закарпаття  теж давало про себе знати рухом опришків Івана Беци , Івана Сивохопа , а вже в наш час жертовністю мучеників Карпатської України .  Консервативне Закарпаття зберегло до сьогоднішнього дня поняття – русин у первісному його значенні , такому значенні, в якому його вживав великий  каменяр Іван Франко . Збереглося воно на Закарпатті  й завдяки багнетам стотисячної армії українського генерала Паскевича,  слуги московської корони , що душила волю Європи … Саме ті , так звані «русские», стали пізніше основою тої партії ,яку потім почали розігрувати на теренах Закарпаття брати зі Сходу. Вони тут залишилися ,  люди без роду й племені , що стали основою русофільського руху. Відгуки того часу доходять до нас й сьогодні , коли сучасні «подкарпатськькі русини» більше люблять «братьев русських», ніж своїх однокровних  братів русинів-українців , «проклятих галичан», які не дають їм можливості реалізуватися як творцям нової нації , творцям нової держави , врешті, стати «президентами»,  коли ні – бодай «прем’єрами» на зразок «Берталона-Бродія».

       Паскевич мав інші інструкції ніж сьогоднішні подвижники професора П.Магочі й священика Д.С. панів С.,К.,Б… небуду робити їм реклами… Мрію про волю, Паскевич не реалізував на Закарпатті. Душитель, русський Царь Європи ,й не думав про Закарпатську , Пудкарпадську , Угорську чи якусь іншу губернію у складі Малоросії . Відповідно й русини його мало цікавили , вони мали обслуговувати двір габсбургів, бути для нього «людьми від худоби»,«билбами», «бідош – русинами». Виконувати роль сторожових собак,аби вони спокійно спали.. Правда, виспавшись, «пани добродії» почали практикуватися у словоблудстві про якусь «розширену автономію» для Закарпаття на зразок гетто третього рейху на завойованих землях. До чого привела така політика закарпатці не забули… Життя за принципом:  «Чим ви краще будете працювати, тим ми краще будемо жити» нас сьогодні вже не влаштовує, зовсім не влаштовує. Не влаштовувало й тоді, але сили були не рівні, тому багато з нас плавало за океан… Переплавав його і шановний багач пан Чепа. Тоді він не був ще таким щедрим й багатим… Це було дуже давно.

     Значно далі пішли новітні,справжні визволителі Європи в 1944 році. Здійснилася мрія Закарпатських русинів про об’єднання з великою Україною…

      Чого прагнуть сьогоднішні творці завтрашнього русинського благополуччя?  Мало відомі ідеологи й «розкрученні» лідери , за гроші відомого вихідця із Закарпаття мільярдера ,згадуваного пана Чепи, магочіївці К та М , С та Б і їм подібні мають одну кінцеву мету – нова держава ! у центрі Європи , а вони президенти ! тої держави. Ось про що йшлося , й не тільки про це, на науковій конференції в Будинку « Просвіта». Їх зазіхання очевидні, вони того й не приховують, відкрито заявляють про відділення Закарпаття від Матері-України, про відлучення матері від дитини. Це, шановні служителі Московського патріархату, не по Закону – ні Божому,ні світському. Конференція чітко розставила акценти над проблемами русинського руху на Закарпатті. Ще раз зняла маску з тих ідеологів русинства , що прикривають свої далекосяжні наміри  благими , «богоугодними» справами.

     Звичайно , яка держава без території , без землі , без мови? З територією у «лідерів» нічого не вийшло. Держава захистила свої кордони силою Конституції , а один з «лідерів» відбувся переляком й заховався у власній ненависті – замовчав. Взялися за мову . Право , закон тут дозволяє творити будь-що. І знову насмішили цілий світ. Що не «лінгвіст», що не знавець новітньої мови – то нова абетка інша фонетика , морфологія й навіть синтаксис. Але тут сталася біда ,саме на мові новоспечені «лідери» ,«генії» так перегризлися, що на сьогоднішній день на теренах Срібної Землі діє не одна «Печена русинська організація», а чотири авать і п’ять. Подейкують, що все через заокеанські гроші які «лідери» ніяк не можуть поділити між собою. Саме тому вони називають свої твори «різними мовами», але вважають, що саме їхня мова єдино правильна. Дописалися до того  що інтелігенція старшого покоління , прості трударі вже не розуміються на якій мові пишуть колись відомі на Закарпатті особистості на зразок Івана Петровція. Талановитий український поет дописався до того , що мабуть й сам вже не розуміє ним вже створеної мови, не те що учень п’ятого класу з Осою чи Виноградова. Іван «створив» новий ! Алфавіт ! Видумав тільки йому відомі букви,звуки й почав на тій мові писати свої твори. Коли я приніс одну з його книжок додому, мама мене запитала,- на якій це мові, я нич не розумію, переклади, - я теж , мамо, тільки догадуюся,- відповідаю їй… лукавлю, не хочеться ще раз ранити зболене материнське серце панським гунцвутством. Мамка того не заслужила. А хлопаки пограються у політику й ,можливо, заспокояться. А коли ні, тоді вже хай скаже своє слово «мудрий Пілат»,може це їх заспокоїть.

     А слово «Русин» є було й завжди залишиться  з русинським народом, який обрав собі по волі Всевишнього називатися Українським народом, хоч й пам’ятає, що хрестився у русинських  пеленках.

    Всякі  «паради» колись починаються й колись закінчуються. Зробити відкриття й допомогти людям, які тебе прославлять на цілий світ, має можливість кожна людина, бо ще далеко не все відкрито в цьому дивному житті,місця в Книзі Життя вистачить кожному. Але ким ти,читачу, станеш перед обличчям Того, хто тебе створив - Геростратом чи  Езопом ?  сівачем чи палієм ? - залежить тільки від тебе самого. Тож не дивуймо Світ своєю обмеженістю, а допоможімо йому стати милішим, кращим для всіх й кожного зокрема.

Теги: русин, Русь, лемки, бойки, гуцули

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати