Закарпаття археологічне. Унікальність і волонтерство

А про кількість городищ і замків із їхніми знахідками можна писати томи захоплюючих книг. Людей, які шукають та досліджують старовину, вважають представниками однієї з найромантичніших та найважчих професій (до речі, професійне свято археологи відзначили 15 серпня). Про те, чим живе закарпатська археологія та що цікавого знайдено за останні роки – у матеріалі «ЗП».   

Межі ентузіазму не безкінечні… 

Археологія краю нині далеко не на підйомі. Доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків УжНУ, археолог Ігор Прохненко розповідає, що в останні десятиріччя кількість розкопок скоротилася: «Усе впирається у фінанси… Постійно працюють хіба експедиції УжНУ (археологічна практика для студентів 1 курсу, яку очолює професор В’ячеслав Котигорошко), а також Закарпатського краєзнавчого музею та Закарпатського центру туризму, яку очолює Олександр Дзембас. Цього, звісно, недостатньо. Адже розробляти лише 4-5 пунктів за рік для такого археологічно насиченого краю, як наш, – мізер. От в Угорщині чи Словаччині кожне друге село має власний музей та проводить розкопки». 

Закарпатська археологія, як зазначає старший науковий співробітник відділу археології в Закарпатському краєзнавчому музеї Олександр Дзембас, тримається нині переважно на навчальній практиці студентів та ентузіазмі фанатів: «Межі та можливості ентузіазму не безкінечні, адже цільового фінансування та замовника нема!» Однак, попри це, за останні роки в археології краю є зрушення та цікаві знахідки. І.Прохненко додає: не завжди те, що цікаве краянам, є вартісним у глобальнішому, археологічному плані. «Мечі, золоті прикраси, посуд – це ефектно, але нам важливіші інші досягнення. От, наприклад, за останні роки ми змогли передатувати (тобто уточнити вік) значної кількості пам’яток з Малої Копані (поселення даків, якому понад 2 тисячі років). Таким чином історію проникнення цього племені на територію Закарпаття слід трохи відкоригувати. Адже досі вважалося, що закарпатське поселення даків було засноване після розгрому кельтів дакійським царем Буребістою. Тепер доведено: городище заснувала еліта даків ще до цього. За певними знахідками (наприклад символом влади даків – торквесою) можна вважати поселення одним із найбільших адміністративних центрів доримської Дакії. Тобто першим державним утворенням на Закарпатті й навіть Україні! Тож студенти, які проходять практику на розкопках в М.Копані, поринають у неперевершену атмосферу першої цивілізації краю», – каже І. Прохненко.

Від древніх курганів до середньовічних замків 

Не менш цікаво й на щорічних розкопках у Невицькому замку, який є пам’яткою національного значення. «Різновіковий колектив волонтерів навіть із інших країн поєднав археологічні дослідження, реконструкцію зовнішнього замкового рову й збір каменю, який піде на подальшу його реконструкцію», – розповідає О.Дзембас. Адже мета експедиції – створити передумови для консервації, можливої реставрації та музеєфікації й створення історико-культурного чи архітектурного  Невицького заповідника. Відзначимо, що поштовхом для проведення експедиції, яка почалася 12 років тому, став гранд Карпатського фонду. Таких грантів би побільше для археологічних розкопок та реконструкції історичних пам’яток! Утім тепер єдиним джерелом часткового фінансування є державна структура – Центр туризму, екскурсій та краєзнавства учнівської молоді. «Досліджувати найцікавіші місця та ділянки замку поки що не вдається, – бідкається археолог Дзембас. – Адже знахідка кожного матеріалу потребує додаткової платної експертизи, можливої термінової реставрації, а грошей на це  взяти нізвідки. І це при тому, що за 12 років виконали робіт на волонтерських засадах десь на 2 млн. грн.! Тому навіть залучення волонтерів із 7 країн – це крапля в морі».  

А фінансування потребують не лише зазначені розкопки. На місці найдавнішої стоянки людей на території України поблизу Королева регулярно працюють київські археологи. За останні 6 років закарпатці своїми силами спромоглися на розкопки в городищі Арданова, а також Виноградівському, Квасівському, Сілецькому, Чинадіївському, Середнянському та Броньківському замках. Значні матеріали здобуті як по давній історії, так і про середньовічну епоху й нові часи. Решта ж городищ та замків потребують регулярнішого «археологічного втручання». Згадати хоча б тиську культуру (4 тис. р. до Христа, околиці Мукачева),  станівську (бронзова доба, Мукачівщина), куштановицьку (600–300 рр. до Р.Х. – Куштановиця, Колодне, Білки, Голубине, Невицьке), кургани в Ізі тощо. І це, за словами Ігоря Прохненка, далеко не вичерпний археологічний список. Є у нас сліди і кельтів, і хорватів, та навіть печенігів уже за княжих часів. А замків середньовічної доби – й не перерахуєш.