На Закарпатті видано "Чисту правду"

Щирі й пронизані ліризмом оповіді автора про найрізноманітніші житейські ситуації не можуть не захоплювати читацьку увагу, ведуть у чарівний світ дитинства, емоційно-чуттєві юнацькі придибеньки, серйозні службові будні, а загалом – створюють відчуття свята життя.

Секрет надто простий: автор любить цей світ й дивиться на нього не оком стороннього, а ніби зсередини, ніби розгортає перед нами полотна життєтворення й ніби питає: ви бачите, як усе прекрасно й гармонійно? У речах буденних, простих і звичних він уміє розгледіти глибинну суть земного їх призначення. І ти сам починаєш дивитися на світ довкола, придивлятися пильніше, хочеш і собі побачити щось таке, на що раніше не звертав уваги й не підозрював, що воно може наповнити, збагатити і твою внутрішню суть, напоїти душу живою водою, котра, виявляється, є не лише у дитячій казці.

А, отже, це засвідчує художню майстерність оповідача, загалом скромного й непретензійного, з ледь вловимою лукавинкою в усміхнених очах, за якою можна розгледіти старанно приховані від стороннього ока житейський досвід і життєву мудрість. Зрештою, хай у цьому переконається й читач.

Навіть найцікавішу, хай і невелику книжку не завжди прочитаєш відразу. Для цього потрібен час, а також, звичайно, і терпіння. Тим більше, що часто доводиться з різних причин читання переривати. Ця збірка коротеньких оповідань задумана автором з тим прицілом, щоб читач легше відслідковував обсяги прочитаного, наприклад, подорожуючи в транспорті чи в перерві між роботою.

У вибраній автором манері оповіді від першої особи і справді домінує біографічний фактаж, майже завжди справжні імена, назви населених пунктів, річок, гір, урочищ, багатьох подій. Це наштовхнуло автора на думку дати збірці назву “Чиста правда”. Винятком є хіба що перша частина “Турянської долини” та “Повернення легенди”, де використано дуже давно почуті легенди.

Автор припускає неоднозначне сприйняття оповідань “Реформації” та “Вікно в міліцію”. Це експеримент, де вільно викладені історичні події в часі. Але не це є головним. Тут є сподівання на те, що читач змушений буде замислитися. Звісно, що в різних колективах установ, підприємств, фірм і т. g. як державних, так і приватних служб скрізь і поруч трапляються як чесні, працелюбні і педантичні працівники, так і непорядні, недисципліновані, брехливі та корисливі вискочки.

Кажуть, що замолоду краще брати приклад з розумних, чесних і роботящих людей. А вислужників ліпше обходити стороною й іншим це радити. З такими треба боротися прийнятними методами. Це як мистецтво долання русла ріки з допомогою камінної “перемітки”.

Автор надіється, що запропонована книжка допоможе читачеві цікавіше провести час, розвіяти спричинені життєвими негараздами негативні емоції, а можливо, і підняти настрій. Він сподівається, що читач сприйме його художню манеру. Ситуація подібна на сюжет, коли група туристів заходить в майстерню скульптора, а один відвідувач бере шмат глини і, плескаючи, вигинаючи і крутячи, робить кілька фігур. Його питають, що це таке. Він відповідає, що оце – богиня кохання, а оце – бог вітру. Скульптор уважно придивився до фігурок, ніби звіряючи їх з усталеними образами, а тоді питає: ‘’Ви що – скульптор?’’ – ‘’Та ні, – відповідає той, – я чоботар, а ото вперше спробував’’…

Теги: Гражда, Стегура, чиста правда, книга

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати